Сліди військової активності, приховані колись для сторонніх очей, сьогодні доступні для відвідин, перетворені на музеї, житлові райони або… на клуби, бари, дискотеки. Як, наприклад, варшавські Форти Рацлавіцькі, частина ще царських фортифікаційних систем, до складу яких входила і столична Цитадель.

МУР (MRU) – Мєндзижецький укріпрайон (Międzyrzecki Rejon Umocniony) – це те, що залишилося від грандіозних планів Німеччини, яка в 30-ті роки ХХ століття вирішила побудувати на своїх східних межах могутню лінію оборони. Будівництво було перерване за наказом Гітлера, але те, що збереглося, все ще вражає – бойові бункери, дзоти, перешкоди, звані зубами дракона, 28 км. підземних коридорів і ціла гідротехнічна система дамб, каналів і мостів.

Також вражають будівельні рішення захисних споруд, залишених радянськими військами. Борне-Суліново (Borne-Sulinowo) – секретне військове місто, укрите в лісах Дравського Поозер’я, повернулося на карти лише в 1992 році. Тоді ж були побудовані будівлі ратуші і пошти, а в оновлені блокові будівлі колишніх казарм переселили сім'ї пенсіонерів-шахтарів з Сілезії.

Обросло славою мазурське Вовче Лігво (Wilczy Szaniec) – що було в 40-і роки ХХ століття однією з головних штаб-квартир Гітлера і ставки верховного командування німецьких збройних сил. На 250 га розташовувався величезний комплекс підземних споруд – бункерів, протиповітряних укриттів і навіть кафе, казино і кінозалу.

Гітлерівські скарби, за розповідями, повинні б знаходитися у фортеці міста Клодзко. Ця величезна фортеця повстала ще за часів прусського королівства – тут в суцільному скельному масиві на глибині понад шість метрів було пробито 40 км. підземних коридорів. Шукачі всього незвичайного стверджують, що саме тут була захована знаменита Бурштинова кімната.

Фортеця Бойєн (Twierdza Boyen), споруджена протягом 1844-1856 рр. за наказом прусського короля – один із досконало збережених прикладів прусської фортифікаційної школи. Розташована на захід від Гіжицко, на вузькому перешийку між великими озерами, вона була основним елементом у ланцюгу фортифікаційних будівель, що охороняли зі сходу доступ до прусської держави. У цій могутній споруді, яку росіяни так і не змогли завоювати, одночасно могли захищатися 3 тисячі солдатів. Стверджують, що командування фортеці підтримувало контакт з іншими містами за допомогою голубиної пошти.

Нескореною, як мало яка з європейських фортець, залишилася й фортеця Осовєц (Osowiec), розташована на території Бєбжанського національного парку, побудована росіянами. Під час Першої світової війни німецькі війська тримали її в облозі, але так і не змогли її узяти.