У Польщі є багато замків,палаців, садиб-історичних об’єктів. Багато з них, подібно як в Україні, руйнуються і ліквідуються. Але все частіше вони отримують друге життя, ревіталізуються, як люблять казати поляки, і стають готелями і музеями. Один з таких успішних прикладів – готель-замок Рин, що у Вармінсько-Мазурському регіоні. З його власником розмовляємо про секрет успіху.

- Пане Анджею, звідки взялася ідея купити руїни і перетворити їх на готель?
- Я народився у старовинному містечку Рин і мені хотілося врятувати всі історичні об’єкти тут. Я багато років працюю у туристичної галузі, і, відповідно, ідея звести готель була для мене найближчою. Окрім цього, на саме такий об’єкт було найбільше шансів здобути кошти, фінанси, кредити тощо. Я запалився ідеєю створити мережу готелів у старовинних об’єктах. На цей момент ми реалізовуємо вже третій такий проект. Це готель «Андерс» в Яблонках, Замок в Рині, і зараз  - Замок у Лідзбарку Вармінському. Розглядаємо ще два об’єкти під таку реконструкцію, щоб створити мережу, туристичний продукт у вигляді історичних об’єктів. На Мазурах збереглося багато готичних, зведених ще хрестоносцями об’єктів – вони, як правило, великі, а тому найбільш придатні для реконструкції під готелі. Бо під готель мусить бути великий об’єкт. Тут не можна брати малі об’єкти, з яких вийде декілька кімнат, бо тоді це не має економічного сенсу. Рин - це великий замок, і готель вийшов на 160 номерів, Лідзбарк  - матиме 130 номерів, Андерс - 150 номерів. Це великі об’єкти, які так насправді ніколи не змогли б слугувати іншим цілям. Бо ніхто там вже не відкриє музею, ніхто його не викупить для себе самого і не зробить там власного будинку. Тому ми реалізуємо ідею створити таку неповторну готельну марку - мережу історичних об’єктів, які служать готелями.

- Як виглядали ці замки перед реконструкцією?
- Фактично це були руїни. У більшості власниками цих об’єктів були гміни (самоврядні структури), вони не вкладали у відновлення, бо не мали на це грошей. Цілком могло статися так, що за кілька років всі ці руїни могли б зникнути взагалі.
- Скільки коштували ці руїни?
-  У Польщі існує певна система при купівлі такого об’єкту, коли платиться 50% від ціни, встановленої шляхом переговорів із саморядними структурами.  Хоча я завжди кажу, що держава такі об’єкти повинно віддавати за один злотий. Але кожна гміна, яка від імені держави є власником такого об’єкту, хоче заробити. Гміни здебільшого бідні, в зв’язку з цим шукають покупця, який щось заплатить, іноді хочуть нереально багато. Є приклад Замку в Елку на Мазурах, де гміна вже сьомий рік його продає. Спочатку шукали покупця, який міг би заплатити великі гроші, тепер вже згодні віддати за менші, набагато менші. Але якщо, скажімо,  хочуть 1 мільйон доларів (бо така на сьогодні ціна), покупець платить відповідно 50% від цієї ціни, тобто 500 тисяч доларів. А в цей об’єкт інвестувати треба щонайменш 10 мільйонів доларів, щоб створити щось путнє. Щоб пропорція закупівлі була корисною, знаючи, покупець інвестує 10 мільйонів, то цьому інвестору треба віддати ці руїни за символічний один злотий. Оновлений об’єкт, бо, залишається у цій гміні. Гміна отримуватиме великі податки. І в принципі в Польщі все до цього йде. Бо тільки на Мазурах сьогодні стоять сотні  історичних об’єктів без ефективних власників. А таких «шалених», як я, не так вже багато.
- Чи це таємниця, скільки коштував Рин?
- Я заплатив за Рин рівно один мільйон доларів. Технічно це виглядало так: гміна в цьому об’єкті мала своє місцезнаходження. Я їм побудував за ці гроші інше приміщення, біля замку, і виселив чиновників з історичного об’єкту. А інвестував у Рині - 20 мільйонів доларів. Рин - це перший свого роду об’єкт, який показав, що інвестувати в історичні об’єкти можна. Що можна на цих об’єктах заробляти. Бо готель-замок Рин зараз гарно працює, тішиться великим зацікавленням туристів з Польщі і з закордону. Готель має високий рівень заселення. Колись у це ніхто не вірив, а тепер щомісяця маю по 5 звернень власників історичних об’єктів, які хочуть мені їх продати. Побачили на прикладі Рину, як той з геть невідомого став відомим і в Польщі, і Європі. Почав розвиватися. З’явилися наступні інвестори.
- Як довго Рин працює в якості готелю?
- 3 роки. Інвестиції ще не повернулися, але дуже добре повертається. Одночасно робимо інші речі, далі  інвестуємо. В саме місто Рин інвестуємо. В місті вже відбудували дві історичні кам’яниці. Зараз ось відбудовуємо старий готичний млин. Інвестуємо дуже багато.

 
- Польське законодавство допомагає, чи заважає?
- Це складна тема. У Польщі дуже сурові закони щодо збереження пам’яток історії. І консерватори історичних об’єктів, які є свого роду адміністраторами, досить ортодоксійні. Іноді для них більшу вартість становлять руїни а не їх реконструкція. Їм важко зрозуміти, що ось тут пам’ятні стіни, а за ними можуть жити сучасні люди… . Не скрізь можна зробити з колишніх замків музеї, бо це дуже великі капіталовкладення. Тільки приватні інвестори, маючи конкретні цілі, можуть підняти з руїн такі об’єкти.
- Чи часто перевіряють?
- Під час проведення інвестиції - дуже часто. В Лідзбарку, де ми зараз будуємо новий готель а в комплексі коло нього є музей,  не раз мусимо шукати порозуміння. Але все це можливо пройти. Ми, працівники готельної справи, не є якимись варварами, ми не хочемо нічого  нищити. Нам так само важливо, щоб замок зберіг свою оригінальність, щоб мав в собі як найбільше історичної вартості.
- Чи допомагає держава?
Держава має завжди свої пріоритети. А бізнес це бізнес. Треба діяти в реаліях, та використовувати те, що можна використати. Наприклад, місцеві органи самоврядуванняможуть надавати певні податкові пільги. Це дуже серйозна допомога. В Рині ми мали звільнення на два роки.
- А хто інвестує  в інфраструктуру, дороги?
- Ну, тут тільки держава. Ці ж самі самоврядні структури на рівні воєводства. На це також існують програми ЄС. ЄС заохочує інвестувати у багато речей, навіть примушує в деяких регіонах. Будується багато доріг, так була побудована і до Рину, в рамках програм Євросоюзу.
- Нескромне запитання: Ваш мільйон - це були Ваші приватні інвестиції, чи теж кошти ЄС?
- На всіх 4 об’єктах, за які я взявся,  не було жодної підтримки ЄС. Варто зауважити, що великі програми ЄС з’явилися в Польщі тільки зараз. Під певні дотації Євросоюзу потрапив тільки Лідзбарк - 30% цілої інвестиції; це дуже багато. Регіон Вармії та Мазур потрапив до спеціальної інвестиційної програми в галузі туризму: на реконструкції, на відбудови. Воєводство отримало на це, здається, 150 мільйонів євро. З цих грошей реконструюються чи відновлюється приблизно 30 об’єктів.
- Чи багато вкладаєте в рекламу?
Для нас найважливішим клієнтом є клієнт польський, внутрішній. 70% відсотків всіх заїздів - це поляки. Приїздять переважно з бізнес-метою: на конференції, зустрічі. Тому й реклами найбільше маємо в Польщі. Досить багато промоційних акцій проводимо у Німеччині. Серед гостей маємо також євреїв, американців та росіян.
Промоційні заходи проводимо за посередництвом, зокрема, телебачення «Полонія». Ось, приймали 100 журналістів зі США, з польських ЗМІ, проводили великий полонійний Форум Америки в Рині. Запрошували також журналістів з України та Росії. Бачимо, що з вашого боку є велике зацікавлення такими історичними пам’ятками.

 
- Чи поляки більше їздять закордон, чи більше внутрішнього туризму?
- Це все мінливе. Багато поляків їздить закордон. Але і все більше людей хочуть подорожувати Польщею. Раніше було так, що всі – за кордон. Бо відкрився ЄС, паспортів не треба… Треба зрозуміти, що ще не так давно ми не мали можливості подорожувати. Тільки вступ до ЄС відкрив кордони. Але швидко настало й перенасичення. Поляки почали бачити принади відпочинку в Польщі. Але найголовніше, що все більше людей користується часом на відпочинок, росте свідомість того, що треба відпочивати, подорожувати. Тут не маловажним є той факт, що поляки стають багатшими. Фінансові можливості, хоча поволі, але ростуть, а з ними і можливість витрачати більше на подорожі.
- Де ви особисто любите відпочивати?
Маю три такі речі, які роблю щорічно. Один раз в році випливаю в довгий рейс на великих кораблях у круїзи. Двічі на рік їжджу на лижі, в Італію або Австрію. Раз на рік вибираюся  до Угорщини, до оздоровниці з термальними джерелами. Я мало літаю літаками, подорожую власним авто.
- А на Мазурах?
На Мазурах - це всюди робота! У власних об’єктах не до відпочинку.
- За скільки років повернуться в Рині інвестиції?
- Якщо захотіти й більше не інвестувати, то свій вкладений капітал я повернув би за 5 років. Дуже швидко. Обороти Рину - це понад 20 мільйонів злотих на рік. Він має високу рентабельність.
Загалом це добрі інвестиції! Бо спочатку була продумана ідея. Ми використовували різні підказки спеціалістів, наприклад істориків, створили спеціальну історичну групу вчених, серед них були професори, доктори. Спочатку ми вчилися розуміти середньовіччя. Будівельні роботи у Рині ми розпочали після п’яти років підготовки. Фахівці нам написали програму, історію. Весь інтер’єр, костюми були базовані на цьому. Ми й надалі тримаємо у штаті такого спеціаліста, що займається тільки історією. Бо Рин – це готель-музей. В ньому зберігається кілька сотень середньовічних експонатів. 
Перше, що відчуєте в Рину - це любов до історії. Я люблю історію, колись хотів бути археологом, але не склалося. Тому відродження Рину – це як здійснення мрії.
- Ви навчилися розуміти Рин?
Кожен історичний об’єкт має в собі душу, якусь силу. Щось з фантазії, понаднормальне. Рину, Лідзбарку понад 700 років. Там багато чого відбувалося, там присутня енергія віків. Я відчуваю цю енергію. Після того, як купив руїни, було багато проблем, часами втрачав віру в те що роблю, але йшов поміж руїни, ходив та набирався енергії, і все ставало на свої місця. Там є багато привидів. Коли в замку були гмінні приміщення, чиновники працювали до 16.00 – як тільки темніло, втікали, бо щось їх там лякало. Але мені духи, як здається, допомагають.
- Є, певно, якісь легенди про замок і привидів?
- Так, дуже багато. Все почуєте. Княжна Анна, яка була там ув’язнена хрестоносцями, була тут замурована з дітьми живою. Це дружина князя Вітольда, брата  короля Ягайла. Вітольд спочатку з  хрестоносцями співпрацював, а потім перейшов на сторону брата. Хрестоносці утримували Анну  як заручницю. Це все відбувалося власне в Рині. Стогони та плач Анни часто чути вечорами. Таких історій безліч!
- Який девіз допомагає Вам у роботі?
- Сумлінність! Порядність у бізнесі. Все вдається спокійно, якщо люду мають довіру до тебе, вірять тобі. Тоді легко розмовляти із банком, легко отримати кредит. Тебе добре сприймають, ти надійний. Ти віриш у те, що робиш, а люди вірять тобі.
Відродження замків для мене – це пасія. Рин - це перший вдалий проект. Спочатку ніхто в Польщі не вірив що це можливо. Замок був куплений у 2002 році, жоден банк не хотів інвестувати в нього, бо не довіряв, що така велика інвестиція повернеться. А тепер банкіри самі приходять до мене та пропонують свої послуги.
І тільки віра допомогла в реалізації цього. Треба вірити в те, що робите. Дуже вірити! І раніше чи пізніше все вдасться.

Автори: Наталя Швець
Олена Бондаренко

Журнал "Турбізнес"
Фото надані готелем-замком Рин http://www.zamekryn.pl/