Польське воєводство Вармінсько-Мазурське розташовано на півночі країни і відоме тим, що на його території знаходиться кілька тисяч озер: чистих, мальовничих та ще й з’єднаних між собою каналами та річечками в єдину систему. Цими озерами-каналами можна подорожувати на байдарках та човниках. Додайте сюди старовинні готичні міста, лицарські замки, села-музеї, заповідники та затишні приватні пансіонати, і ви відчуєте, що вже треба пакувати валізи і вирушати до Польщі. Додаткові аргументи на користь такого рішення – близькість (за день на автівці можна добратися), зрозуміла нам мова, звична для наших шлунків їжа. Та й привітні поляки дуже хочуть бачити у себе в гостях саме українців.

Журек і бігос – все твоє

Адміністративний центр воєводства – Ольштин. Там ми й зупинилися. Яка насолода прокидатися рано-вранці під чарівний дзвін старезної ратуші в залитій сонцем кімнаті зі скошеною стелею! Я живу на горищі, в зручному і затишному номері на віллі «Сперлув». Це не проста собі вілла, а колишній маєток сина відомого в місті чоловіка – шефа місцевої масонської ложі «Камінь над Линою». Вілла нині працює як готельчик і зручно розташована якраз під міським замком, до якого я й збираюсь на прогулянку, перед тим добряче поснідавши млинцями. Що в польських містах приваблює, окрім чудової старої архітектури, так це кухня. Як тут смачно годують! На перше вибирайте журек – традиційний солоний польський супчик із домашньою ковбасою і закваскою. Хоча кажуть, що він найкраще смакує під час похмілля і допомагає організму оговтатися. Цікава страва – фляки: густа, вона може бути і першою, і другою одночасно. Якщо ви дуже голодні, то можна замовити бігос – він вважається типовою польською стравою, що збереглася ще з давніх-давен. Це кілька сортів м’яса (чим більше їх, тим бігос смачніший!), тушкованих із капустою та грибами; саме цим колись харчувалися заможні мисливці. За один раз подолати і супчик, і бігос важкувато. А якщо вдасться, то після такого банкету потрібно обійти увесь Ольштин.
Фаворити й патрони міста

Стрімка течія в річці Лині несе свої прозорі води аж до кордону з Росією. Я залишаю ольштинський парк позаду і йду до замку, де колись жив і працював Коперник та ще й охороняв місто від зазіхань Тевтонського ордену. Правда, кажуть, що на той час орден уже був слабенький і від його колишньої слави залишилася лише бліда тінь. Коперника тут дуже люблять і наставляють йому пам’яток за першої-ліпшої нагоди. Ось дивовижний камінь із сонячним символом і загадковою діркою нагадує, що саме в цьому місці астроном працював над визначенням лінії рівнодення (оригінальну таблицю, виконану самим Коперніком, можна побачити в замку). А там його погруддя виглядає з-за дерев (а поруч навіщось встановлено кам’яне крісло), трохи далі й сам металевий астроном із красивою зачіскою й орлиним профілем задумливо упинив погляд у небо. Цей пам’ятник особливо люблять туристки, які вже до блиску відполірували Коперникові коліна, позуючи для фото.

Самі ж ольштинці дуже люблять пам’ятник святому Якубу – патрону міста. Привітний кам’яний патрон із ціпком у руках стоїть на невеличкій площі біля історичної будівлі «Газети Ольштинської». До нього я дісталась рано вранці, коли небо набуло фантастичного синього кольору, навколо смачно запахло міцною свіжою кавою, а господині заходилися мити вікна. Тому місто так виблискує і сяє – тут щоранку не тільки підмітають вулиці, а й миють вікна. Взагалі я б залюбки жила в цьому чарівному місті. Навіть поцікавилася, скільки коштує квартира (яку, до речі, тут називають не інакше як «кавалєрка»). Виявилося, 65 тисяч євро, але для пересічного поляка це досить дорого.

Найцікавіше, що міст, сел та пансіонатів, у яких хочеться залишитися, у воєводстві повно! Наприклад, гостинний двір «Сопле» (назва перекладається як «бурулька»). Старовинний маєток, збудований у 1900 році, господарі підтримують у чудовому стані й зберігають атмосферу старовини – від меблів темного дерева, смугастих шпалер та низьких ламп до каміну й романтичного сервізу на поличках. На березі річки у садку стоїть фарбована лавочка. От би зараз туди гайнути з якимось готичним романом! Атмосферою проникаюся настільки, що в дамській кімнаті, поки мию руки і дивлюсь у велике навісне, нахилене до мене дзеркало, жалкую, що вдягнена в банальні шорти та футболку, а не якісь розкішні вбрання минулих часів. Годували нас тут добротно, пригощали стравами за старими польськими рецептами. Особливо мені запала в душу ніжна та соковита фарширована качка.

Кораблі на колесах і пам’ятник лопаті

Є у Польщі унікальна туристична забавка – Ельблонзький канал із дивовижним механізмом для підйому човників і корабликів. Це особлива система – місцями звичайний канал з водою, а місцями – переправа. Кораблик заходить у відмічену буйками спеціальну загорожу, його чіпляють мотузками до дерев’яної платформи на колесах – і плавзасіб уже не пливе, а їде. Відчуття неймовірні! Особливо, коли всістися на самісінькому носі кораблика і зненацька зрозуміти, що ти на вершечку гори, з якої кораблик зараз буде з’їжджати вниз! Трохи лячно; видно далеко – навкруги панорама з безмежних полів і пишних дерев, а за обрієм уже вгадуються шпилі готичних соборів Ельблонгу. Все це поволі зникає з очей, хоча спуск проходить не так швидко, як здавалося перед тим. Такий механізм був вигаданий для того, щоб забезпечити транспортування судів каналом із великим перепадом висот. А батько проекту – німецький інженер Штенкеи з міста Кенігсберг. Починається канал у містечку Оструді, де, до речі, цього року відкривається ще одна туристична розвага – катання на водних лижах. Кінець маршруту – місто Ельблонг, найстаріше у воєводстві. За часів Другої світової війни місто дуже постраждало і було зруйновано вщент. Але на основі археологічних розкопок і фотографій було відновлено кожний будиночок у його первісному вигляді. Тому відчуття дивні – старезне місто й давня архітектура, але все світиться, як нова копійка. Із оригінальної забудови залишився кафедральний собор святого Миколи з височенною вежею (95 метрів!) і кольоровими вітражами. А гуляючи вуличками, ви побачите, що у міської ратуші на даху – лопата! Це тому, що колись місто врятував хлопчина-копач, який встиг першим помітити ворога і не тільки подати сигнал тривоги, а й закрити браму лопатою. На згадку про це й установили пам’ятник лопаті на даху ратуші.

На закуску - море

Завершити відпочинок у Вармінсько-Мазурському воєводстві можна на узбережжі Балтійського моря на курорті Фромборк, де, до речі, Коперник провів майже сорок років. І хоча російський кордон знаходиться близько, переважна більшість туристів тут із Німеччини. До речі, місцеві жителі подейкують, що ще кілька десятків років тому приморські вулички Фромборку зовсім не освітлювали – вистачало потужного прожектора, що світив із радянського кордону. Хтось навіть жартував, що це світло для шпіонів, щоб дорогу краще видно було. Взагалі Балтійське море вважається холодним, та влітку воно прогрівається до комфортної температури – 22-23 градуси. Тим більше, що Фромборк знаходиться не біля відкритого моря, а в затишній Віслинській затоці. Окрім моря, цей курорт має й іншу принаду – найбільший у Вармії зведений у XIV сторіччі готичний собор із 26 вівтарями, що височіє на пагорбі. Тут поховані найвідоміші мешканці Вармії, у тому числі й сам Коперник. Найкрасивіший бароковий вівтар, виконаний Франциском Плациді, майстром із Кракова, має оригінальну стелю, що складається з елементів, за формою схожих на папську тіару. Кожну деталь собору хочеться довго розглядати, атмосфера тут урочиста і піднесена, навіть традиційні середньовічні скелети, що замріяно хиляться над пісочним годинником і мають нагадувати про швидкоплинність життя, не лякають. Рельєфне зображення одного такого усміхненого скелета, що делікатно спирається стопою на квіточку, місцеві лагідно називають «веселим трупеком». Поруч із собором важким восьмикутником стоїть вежа, з якої відкривається панорама міста та околиць. Є у вежі й маятник Фуко, який доводить, що земля таки крутиться.

За організацію прес-туру редакція висловлює подяку Польському Осередку Туристичної Інформації в Києві

Довідник туриста


Добиратися найзручніше власним авто або автобусом. Квиток на автобус Львів-Ольштин коштує 214 грн. в один бік.

Літак до Варшави - $450

Інші екскурсійні маршрути у Вармінсько-Мазурському воєводстві:

Свята Липка – невеличке містечко із дивовижним механічним органом у соборі.

Герлож – ставка Гітлера.

Живкого - українське село, відоме великою кількістю лелек.

Ліндзбарк-Вармінський – старовинне містечко із готичним замком, колись столиця воєводства.

Миколайки – фешенебельний курорт, розташований на березі річки.

Гіжицько – портове місто, звідки ходять прогулянкові кораблики річковими каналами.

Старовинна вузькоколійка, залізничний музей та Музей водяної краплі в Ельку

Де зупинитися:

Ольштин, готель «Під замком» - одномісний номер від 300 грн. www.hotel-olsztyn.com.pl

Готель «Сопле» - одномісні номери 180 грн., двомісний – від 300 грн., сніданок від 40 грн., сніданок+обід 100 грн. www.dworeksople.pl


Середньовічні замки:

Рин – одномісний номер від 700 грн. Двомісний – 900 грн.

Решель (нічліг і сніданок) – одномісний 400 грн., двомісний від 550 грн.


Готель «Golembievski» в Миколайках, з власним басейном та конюшнею– одномісний від від 800 грн., двомісний – 1000 грн.

Дерев’яні будиночки коштують від 60 грн. за добу.


Готель Sowa в Ельблонгу– одномісний 300 грн., двомісний 380 грн., апартаменти 500 грн., трансфер 100 грн.


Будиночки для відпочинку на різний смак і гаманець у Гіжицко можна знайти на сторінці www.gizycko.turystyka.pl


Корисні адреси:


Воєводський Центр Туристичної Інформації www.warmia-mazury-rot.pl


www.mazury.info.pl


Герлож, «Вовче лігво» - www.wolfsschanze.home.pl


Пристань «Острудсько-Ельблонзького судоходства» - www.zegluga.com.pl


Музей Коперника у Фромборку - www.frombork.art.pl


Оглядовий маршрут «На тропі лелек» - www.bociany.info

Антоніна Малєй, фото автора

Туристичний журнал "МАНДРИ"

Посилання

• український туристичний журнал "Мандри"