Підкарпатське воєводство ¬– це один із найтаємничіших закутків Польщі, який посилено охороняється. Нагородою для досвідчених мандрівників, яких не лякає бездоріжжя і відсутність мобільного зв'язку стане незаймана природа: гірські пейзажі приголомшують, бурхливі річки вражають темпераментом, а пущі дивують.
Підкарпатське воєводство розташоване на південному сході і створене порівняно недавно – у 1999 році після адміністративної реформи. Столиця воєводства – місто Жешув (колишнє українське Ряшів). Саме Підкарпатське воєводство нагадує клин, що врізається між Словаччиною і Україною.
Тут високі і дикі вершини Бєщад і Низького Бескиду на півдні, і мальовничі схили Перемиського, Динівського, Стжижовського, Ченжковського узгір’їв і Розточчя у центральній частині, і розлогі рівнини на півночі. Ці терени ділять найбільші річки регіону – Сян і Віслок.
Майже половина території воєводства - ліси. І майже всі охоронювані. Тут знаходяться Бєщадський і Маґурський Національні парки, 10 ландшафтних парків, 16 територій з цінними ландшафтами, 70 заповідників. У воєводстві чимало джерел мінеральної води. Чисте повітря й винятковий мікроклімат приваблюють туристів: хоч загубитися в горах, хоч спокійно оздоровлюватися в санаторіях (Івонічу, Риманові, Поляньчику і Гориньцу-Здруй).
Бєщади, що займають південно-східну частину воєводства і є фрагментом ланцюга Східних Карпат, найпривабливіші з усіх польських гір. В основному через красу, що відкривається з полонин, – так називають голі, вишмагані вітрами і гірські хребти, що тягнуться тут кілометрами. Найвідоміші з них Царинська і Ветлінська полонини. Найвища вершина Бєщад – гора Тарниця (1346 м).
Землі Підкарпатського воєводства були протягом століть територією, де зустрічалися нації, культури і релігії. Протягом багатьох віків проживали тут разом поляки, русини, волохи і угри. Дещо пізніше заселилися бойки і лемки, котрі відрізнялись мовою, звичаями і костюмами. Відтак регіон може похвалитися неповторним різнобарв’ям культурної спадщини.
Невід'ємний елемент підкарпатського ландшафту – зарослі фундаменти покинутих сіл, хрести, що заплуталися в чагарниках, і церкви з круглими, виблискуючими на сонці куполами. Це сліди етнічних груп лемків і бойків, що проживали на цих територіях і були виселені звідси на захід країни комуністичними польськими властями у ході акції «Вісла» після закінчення II світової війни. Утім українське минуле території тут очевидне: у збережених назвах, діалекті, звичаях. Стиль гуцульської сецесії в архітектурі нагадує Карпати по інший бік кордону. У Сяноку діє православна церква й відділ Українського Культурного Товариства.
Бєщадські нетрі можна підкорювати пішки, у вагончиках старої вузькоколійки, які тягне паровозик або верхи на гуцульському конику. Гуцульських коней розводять в місцевостях Волосате і Гладишув, це один із найбільш старовинних порід коней в Польщі, вони терплячі, витривалі, пристосовані до складних гірських умов, спокійні і сміливі водночас. Декілька райських днів у сідлі по туристичному маршруту залишать незабутні враження!
Туристів привертають також замки та палаци в Красичине, Баранові Сандомирському, Пшецлаві і Ланьцуті. Палац Любомирських (XVIII ст.) в Ланьцуті – це прекрасна магнатська резиденція з інтер'єром, що чудово зберігся в стилі рококо, парком, оранжереєю і значною колекцією карет та інших старовинних кінних возів. А за бажанням можна відвідати єдиний в Польщі приватний Музей-Винокурню.
Але не вдасться відвідати найстаріше бєщадське село, яке опинилося на дні штучного озера після споруди в 60-і роки ХХ століття дамби на річках Сян і Солінка. Солінське озеро, що утворилося, стало найбільшим в Польщі штучним водоймищем за об'ємом води. Біля дамби виникло містечко Соліна, яке стало великим центром найрізноманітніших видів водного спорту.


Польська Туристична
Організація
01001 Київ, вул.
Хрещатик 25 оф.98
Міністерство Спорту та Туризму
Copyright © 2012 POT 

Comments