Пароль - "полонини", відгук - "гуцули" - Польща Національний Туристичний портал

Zobacz

Додати як закладку в:

Підкарпатське воєводство ¬– це один із найтаємничіших закутків Польщі, який посилено охороняється. Нагородою для досвідчених мандрівників, яких не лякає бездоріжжя і відсутність мобільного зв'язку стане незаймана природа: гірські пейзажі приголомшують, бурхливі річки вражають темпераментом, а пущі дивують.

Підкарпатське воєводство розташоване на південному сході і створене порівняно недавно – у 1999 році після адміністративної реформи. Столиця воєводства – місто Жешув (колишнє українське Ряшів). Саме Підкарпатське воєводство нагадує клин, що врізається між Словаччиною і Україною.

Тут високі і дикі вершини Бєщад і Низького Бескиду на півдні, і мальовничі схили Перемиського, Динівського, Стжижовського, Ченжковського узгір’їв і Розточчя у центральній частині, і розлогі рівнини на півночі. Ці терени ділять найбільші річки регіону – Сян і Віслок.

Майже половина території воєводства - ліси. І майже всі охоронювані. Тут знаходяться Бєщадський і Маґурський Національні парки, 10 ландшафтних парків, 16 територій з цінними ландшафтами, 70 заповідників. У воєводстві чимало джерел мінеральної води. Чисте повітря й винятковий мікроклімат приваблюють туристів: хоч загубитися в горах, хоч спокійно оздоровлюватися в санаторіях (Івонічу, Риманові, Поляньчику і Гориньцу-Здруй).

Бєщади, що займають південно-східну частину воєводства і є фрагментом ланцюга Східних Карпат, найпривабливіші з усіх польських гір. В основному через красу, що відкривається з полонин, – так називають голі, вишмагані вітрами і гірські хребти, що тягнуться тут кілометрами. Найвідоміші з них Царинська і Ветлінська полонини. Найвища вершина Бєщад – гора Тарниця (1346 м).

Землі Підкарпатського воєводства були протягом століть територією, де зустрічалися нації, культури і релігії. Протягом багатьох віків проживали тут разом поляки, русини, волохи і угри. Дещо пізніше заселилися бойки і лемки, котрі відрізнялись мовою, звичаями і костюмами. Відтак регіон може похвалитися неповторним різнобарв’ям культурної спадщини.

Невід'ємний елемент підкарпатського ландшафту – зарослі фундаменти покинутих сіл, хрести, що заплуталися в чагарниках, і церкви з круглими, виблискуючими на сонці куполами. Це сліди етнічних груп лемків і бойків, що проживали на цих територіях і були виселені звідси на захід країни комуністичними польськими властями у ході акції «Вісла» після закінчення II світової війни. Утім українське минуле території тут очевидне: у збережених назвах, діалекті, звичаях. Стиль гуцульської сецесії в архітектурі нагадує Карпати по інший бік кордону. У Сяноку діє православна церква й відділ Українського Культурного Товариства.

Бєщадські нетрі можна підкорювати пішки, у вагончиках старої вузькоколійки, які тягне паровозик або верхи на гуцульському конику. Гуцульських коней розводять в місцевостях Волосате і Гладишув, це один із найбільш старовинних порід коней в Польщі, вони терплячі, витривалі, пристосовані до складних гірських умов, спокійні і сміливі водночас. Декілька райських днів у сідлі по туристичному маршруту залишать незабутні враження!

Туристів привертають також замки та палаци в Красичине, Баранові Сандомирському, Пшецлаві і Ланьцуті. Палац Любомирських (XVIII ст.) в Ланьцуті – це прекрасна магнатська резиденція з інтер'єром, що чудово зберігся в стилі рококо, парком, оранжереєю і значною колекцією карет та інших старовинних кінних возів. А за бажанням можна відвідати єдиний в Польщі приватний Музей-Винокурню.

Але не вдасться відвідати найстаріше бєщадське село, яке опинилося на дні штучного озера після споруди в 60-і роки ХХ століття дамби на річках Сян і Солінка. Солінське озеро, що утворилося, стало найбільшим в Польщі штучним водоймищем за об'ємом води. Біля дамби виникло містечко Соліна, яке стало великим центром найрізноманітніших видів водного спорту.