Золота осінь на Червоних верхах

Червоні Верхи (Czerwone Wierchy), чотири гори-двотисячники Західних Татр, притягують туристів у будь-яку пору року. Однак найкрасивіше тут восени. У цей час трав’янисті, злегка округлі Верхи набувають різнобарвних відтінків. Темняк (2096 м) – Кресаниця (2122 м) -Малолончняк (2096 м) – Кондратова Копа (2005 м). Жовто-гарячі, червоні, мідні з патиною – очей не відірвати!

Увесь шлях вас супроводжуватиме також масив Гевонт – символ Закопаного

Існує легенда, згідна з якою Гевонт – це лицар, який спить, але прокинеться, коли Польщі загрожуватиме небезпека. Лицар Гевонт лежить навзнак, гора Довгий Гевонт — його торс, а гора Великий Гевонт  – обличчя (з трьома меншими піками, які схожі на підборіддя, ніс та брови) Якщо ви вправний турист, а погода сприятиме, з Кондратової  Копи можна також завернути і піднятися на Гевонт (1895 м).

До Верхнього Кондрацького перевалу маршрут легкий. Останній відрізок під вершиною (синій маршрут) є складнішим, з допоміжними ланцюгами. Рух на цьому відрізку односторонній –  якщо дивитися знизу, правосторонній. У гарну погоду в сезон на тут утворюються черги, іноді дуже довгі – Гевонт є однією з найпопулярніших татранських вершин.

Проходження Червоними Верхами не є технічно складним, однак варто пам’ятати, що це висота, вітри, у горах мінлива погода. Коли багато туману і вологи, каміння стає слизьким, видимість суттєво погіршується. Тож перед виходом у гори обов’язково перевірте прогноз погоди і візьміть відповідний одяг. Куртка, яка захистить вас від вітру, має бути у горах з вами завжди.

Актуальні прогнози і оголошення варто переглянути на сторінці Татранського національного парку теренами якого йтимете. І, відповідно, дотримуватися правил поведінки у національному парку.

Як сама назва підказує  назва гірського масиву – Червоні – це колір, якого Верхи набувають особливо восени. Восени Червоні Верхи, особливо при сонці, що заходить, аж горять! А все тому, що на схилах ростуть багаторічні трави ситник трироздільний і горянка дворядна.

Туристи плутають ці ендеміки зі звичайною травою через схожий зовнішній вигляд. Листя ситника скручується в жолобок і, як і у трав, квіти не дуже великі. Дрібненька й горянка.

Крім Татр, в Польщі непримітні ситник і горянка зустрічаються також на Бабиній горі у Бескиді Живецькому та в Судетах, додаючи їм кольорів.

На полонинах на гранітному субстраті рослини утворюють обширні та щільні зарості на вільних місцях між жерепом, а також на скелях у вигляді поодиноких скопищ. У Татрах ростуть від висоти 1200-2600 м. Трави стійкі до суворих умов Татр, а їхня коренева система стабілізує ґрунт на крутих схилах, захищаючи від ерозії.

Відвідуючи Татри восени, варто звернути увагу на цю рослину: адже вона є справжньою окрасою і характерною ознакою цієї пори року.

Шлях на Червоні Верхи традиційно починають із Долини Костелиської, йдучи за червоною розміткою від Ментусової долини, і закінчують у Кузницях (верхня частина Закопаного, звідки справно ходить транспорт у різні райони міста).

Траса: Kiry – Chuda Przełączka – Krzesanica – Ciemniak- Małołączniak – Kopa Kondracka – Przełęcz pod Kopą Kondracką – Hala Kondratowa – Kuźnice.

Увесь шлях завдовжки 15-16 кілометрів, але проходження займає понад вісім годин через чималий набір висоти – близько 1400 м.

На Червоні Верхи ведуть також інші шляхи, з різних долин. Більшість з них також не викликають труднощів, але на синьому маршруті до Малолончняка є відрізок з ланцюгами – підйом Кобиляжовим Жолобом. Зелений маршрут з Костелиської долини також має трохи складних відрізків у Червоному Жолобі через осипи. Але варто все подолати, щоб побачити осінню красу Червоних Верхів і простору, який відкривається з їх хребта!