Warsaw 27.2 ºC
Контакт з нами

Lysica_z.jpg

Осінні дні – чудові для спокійних прогулянок на природі. Пропонуємо придивитися до стежок Свєнтокшиських гір

Свєнтокшиські гори вважаються  найдавнішим гірським масивом у Польщі, утвореним зі скель палеозойської епохи і охороняються Свєнтокшиським національним парком.

Хребти Свєнтокшиських Гір – Лисогори, невисокі. Найвища вершина – Лисиця - (широко відома як Гора Святої Катерини) має усього 614 м. Лисиця належить до Корони польських гір і є її найнижчою вершиною.

Прогулянка свєнтокшиськими стежками – хороша ідея для усієї сім’ї. У Лисогорах незвично гарно, підйоми нескладні, парк – багатий на золоті кольори. Навіть на туристичній стежці можна брести по кісточки в опалому листі. Гряда Лисогорів знаменита смерековими лісами, з буком і модринами.

Гора Лисиця поросла лісом, натомість на її схилах є куруми — рухливі скупчення жорстви, брил, які ще називають кам’яними ріками.

У парку росте 270-річна ялиця, яка має 51 м заввишки й вважається одним із найвищих дерев у Польщі.

Найбільшим представником тваринного світу є олень – символ парку.

Через парк проходить 6 туристичних трас.

Найпопулярнішим є шлях від костелу у місцевості Свята Катерина.

Село Свята Катерина дуже маленьке, але відчувається, що має довгу і багату історію. У самому селі варто відвідати Музей мінералів і скам'янілостей, який доповнить уявлення про регіон.

Туристичний шлях розпочинається одразу за костелом Святої Катерини (у костелі, у свою чергу, варто побачити ікону святої Катерини Олександрійської). Позначки помітні добре, старт легко знайти. Прогулянка обіцяє бути дуже приємною.

Довкола вдосталь паркувальних місць, тому, хоча на тутешніх стежках буває велелюдно, завжди є де залишити автівку.

За кількасот метрів означеного червоним кольором шляху, перед входом у Свєнтокшиський національний парк, є милий кіоск, у якому можна підбити штампом книжечку туриста (чотири різні печатки на вибір), купити різні сувенірні дрібнички. Тішить, що вся продукція тематична і оригінальна, і можна платити картою. За вхід у парк – 8 злотих повний квиток і 4 – пільговий, також можна платити безготівково.

Парк одразу вітає джерельцем святого Франциска – кожен хоче сьорбнути тут води. Поруч також озерце і капличка імені Святого.

  • Криничка Святого Францішка
    Криничка Святого Францішка
  • Джерельце Святого Францішка
    Джерельце Святого Францішка
  • Стежки Свєнтокшиського парку
    Стежки Свєнтокшиського парку
  • У парку з наймолодшими
    У парку з наймолодшими
  • Куруми - кам'яні ріки
    Куруми - кам'яні ріки
  • Лісові скарби
    Лісові скарби
  • На скелю Агата
    На скелю Агата
  • Скеля Агата
    Скеля Агата
  • Кам'яна ріка під скелею Агата
    Кам'яна ріка під скелею Агата
  • Осінь у Лисогорах
    Осінь у Лисогорах

Далі шлях дуже різний, але геть нескладний. Спочатку під ногами зручні кладки, потім наче сходинки – сухо і зручно. Можливо тому на шляху багато дітей. За поворотом Коліно, який справді розвертає шлях на 90 градусів, починається лісова стежка. Мальовничо, немов у казці. Аж все частіше під ногами з’являється темне  каміння, і його більшає. Утім і такі перешкоди малеча долає легко і весело. Від повороту Коліно на вершину Лисиця усього 30 хвилин!

Але, увага! Гора має дві вершини. Першу називають Лисиця-Свята Катерина, а віддалена від неї за 700 метрів східна вершина називається Лисиця-Скеля Агати (614 м.)

Як так сталося? А ось такі цікаві Свєнтокшиські гори! На шляху багато інформаційних таблиць, на яких розміщена справді цікава інформація і відповіді на не одне питання  – дуже радимо зупинятися і читати!

На вершині Лисиця-Свята Катерина, встановлено високий хрест, за яким невеликий схил із курумами. А біля позначки шляхів є печатка (також для туристичної книжечки) із зображенням відьми-чарівниці на мітлі.  

Скеля Агата трішки захована від головного, гарно означеного, шляху. Треба придивитися до стежинки поруч з інформаційною таблицею. Пірнути у гущавину і за кількадесят метрів побачите власне скелю, а за нею – ті самі славні курумиб чи не наймальовничіші на шляху! Далі йти не можна, це ж національний парк, та й каміння, пам’ятаємо, рухоме.  

Здобувши, отак не натомившись, першу з Корони польських гір – йдіть прогулятися далі. Стежка йде зовсім без перепадів висоти і за пів години доведе до перевалу і каплички Святого Миколая. Чому Святий Миколай у лісі? Безсумнівно, про це буде цікаво прочитати на таблиці поруч. Несподівана  історія! Ми залишимо трохи інтриги, підкажемо тільки, що легенда стосується Святого Миколая і вовків, яких у цих лісах водилося багато.

Від перевалу Святого Миколая можна йти далі – аж на гору Святий Хрест. Це ще чотири години мандрівки мальовничим лісом. На горі Святий Хрест – свої легенди і символи. Поруч вживаються Бенедиктинський монастир (XII ст.), відкритий для візитів. І культовий вал навколо Лисої гори (друга назва гори Святий Хрест, більш давня), де, за переказами, збираються на свої шабаші відьми-чарівниці.