Свентокшиський регіон вирізняється різноманітністю осадових порід і пов'язаних з ними родовищ корисних копалин, ґрунтів і рослинності, що використовувалися людиною протягом майже 60 000 років. Для популяризації геологічного туризму в рамках підтримки ЄС створено чудовий Центр геоосвіти для дітей та молоді. Тут: дидактичні стежки, інформаційні стенди, оглядові майданчики, відкриті геологічні експозиції. Ревіталізовано історичний центр міста Хенцини та відреставровано Королівський замок у Хенцинах.
Хенцини у Свентокшиському воєводстві – місто і замок
Перша згадка про Хенцини-поселення у літописах відноситься до 1275 року. Пізніше поруч звели королівський замок. За доби Ренесансу Хенцини були великим королівським містом, де видобували мідь, срібло і мармур. З цих матеріалів виготовляли оздоби для Вавеля і багатьох аристократичних домів. І нині в місті зберіглося оригінальне історичне планування вулиць, дві ринкові площі та костел XIV сторіччя.
Через Хенцини проходить кілька піших туристичних маршрутів, які ведуть через Свентокшиські гори. Йдучи за біло-червоними позначками, можна дістатися міста Кельце. Якщо слідувати блакитним шляхом – до Лагова. Жовтий маршрут порадує цікавими туристичними місцями. Хоч у околицях містечка можна знайти немало цікавинок, та найвідоміший він насамперед завдяки двом основним: замку і печері.
Руїни замку Хенцини стали одним із символів Свентокшиського регіону у Польщі, їх видно здалеку і сплутати неможливо ні з чим.
Оборонний замок побудували на скелі серед гряди пагорбів. Початково був мур, дві круглі башти та в’їзна вежа і двоповерховий житловий будинок. У XIV столітті замок розширили, добудували, зокрема, каплицю. А найбільші зміни відбулися у XV сторіччі, коли до верхнього замку допасували замок нижній із західного боку, який теж оточили неприступною стіною. Замок був королівським скарбом, центром монаршого правління. Тут сиділи Владислав І Локетек, Казимир Великий і – окремо – його дружина Аделаїда.
У замку Хенцини мешкали дружина короля Ягайла та Бона Сфорца, дружина Сигізмунда І Старого. Регулярно з’їжджалася шляхта на наради, зберігалися королівські скарби, і була «висококласна» в’язниця для полонених і політичних ворогів, які мали знатне походження.
Після битви на Коморських островах тут відсиджувався Міхаель фон Штернберг, який згодом став великим магістром Тевтонського ордена.
У Хенцинах зародилися основи польського парламентаризму і був осередок боротьби з тевтонцями. Два з половиною довгих століття фортеця стояла неприступною, однак, як і багато інших фортець, пала під натиском шведів у XVII сторіччі. Фортецю остаточно покинули, вона перестала бути резиденцією правителів з 1707 року після чергового розорення шведами. З того часу місцеві жителі потроху розтягували замок на будівельні матеріали.
Під час Першої світової війни замок зазнав серйозного артилерійського обстрілу і був так пошкоджений, що, здавалося, ніяка реконструкція його не врятує. Та після Другої світової почалося відновлення замку з руїн, у 1948-1949 роках відновили вежі, а за десять років – стіни. Замок ввійшов до реєстру пам’яток першої категорії.
Сторінка замку в Інтернеті: http://zamekcheciny.pl/
Печера «Рай»
Райська печера невелика за розміром, але дуже цікава химерними вапняковими утвореннями. Печера була закладена дуже давно, ще 360 мільйонів тому, коли у цих місцях було море. За довгий проміжок часу витворилися тунелі і підземні камери, сталагміти, сталактити та найрізноманітніші колони. Щільність печерних наростів становить аж 200 на квадратний метр.
Печеру відкрили у 1963 році місцеві підлітки, що займалися видобутком каменю. Через рік сюди прибуло четверо студентів-геологів, яких печера зацікавила, тож вони покликали на місце свого вчителя. Печеру досліджували, а вхід до печери маскували, аби уникнути руйнування унікального утворення.
Краса печери неймовірна, тож спелеологи назвали її Раєм – на противагу печері Пекло, яка є в цих місцях неподалік. У 1966 році печеру вирішили відкрити для туристів. Зробили вхід, облаштували вентиляцію. З 1968 року печера стала заповідником.
Для туристів відкрито 180 метрів підземного маршруту, а сама печера має довжину ненабагато більшу – 240 метрів. У печері холодно, лише 8-10 градусів Цельсія. На вході експонована стоянка сім’ї неандертальців та муляжі доісторичних тварин у повний розмір: мамонти, шерстисті носороги, печерний ведмідь. До печери можна дійти червоним туристичним маршрутом.
«Печера Рай» – природний заповідник із обмеженим доступом. Є денні ліміти на вхід. Тож радимо бронювати та оплачувати квитки заздалегідь.
Сторінка «Печери Рай» в Інтернеті: http://www.jaskiniaraj.pl
