Ансамбль 6 порцелянових фігурок гірників із найстарішої мануфактури європейської порцеляни, дві унікальні срібні латиноамериканські сільнички з доби бароко (зроблені в Перу і Гватемалі), позолочений посуд для приправ, комплект ложечок - усе це речі з особистої колекції пруської княгині Філіпіни Августи Амалії вон Бранденбург-Шведт (1745-1800). І вони є новим здобутком експозиції Музею Краківських соляних копалень у Величці. Музей уже відкрився для туристів.
Замок-музей у Величці, давня садиба управління копалень Велички і Бохні - колись це було одне велике господарство. 23 червня 2013 року замок був внесений до Списку світової культурної і природничої спадщини ЮНЕСКО – як доповнення запису, що стосується самої Копальні солі. Замок складається з трьох головних будівель: Середнього замку (XIII-XIV ст.), Північного (XV ст), Південного (XIX-XX ст) а також башти (XIV ст). Підвалини під будівлю замку заклав ще в ХІІІ столітті князь Генрик IV Пробусь, це стало початком краківської Копальні, тобто соляного промислу, який теж був у володінні князя. За коректне ведення справ відповідав «зупник» - назначений королем адміністратор копальні.
Справжній розквіт міста і замку настав за часів Казимира Великого, король управляв Величкою за німецьким правом, він грунтовно зміцнив і перебудував замок. За 650 років замок пережив пожежі, війну та інші катастрофи, які значною мірою позначилися на формі сучасної будівлі. Найбільших руйнувань замок зазнав унаслідок бомбардувань радянських військ в 1945 році. Реставраційні роботи завершилися в 1992 році.
Сучасний, відреставрований замок є садибою Музею Копальні солі. У рамках відвідування замку можна познайомитися з постійною археологічною експозицією, з колекцією сільничок а також актуальною тимчасовою експозицією.
Дізнатися більше можна на сторінці Музею Копальні солі у Величці
