Природа створила Татри для кожного і на кожну пору року. Якщо не рветесь здобувати вершини, то можете з приємністю гуляти у мальовничих у Долинах. Бо Татри дуже різноманітні.
Долина Костелиська (Dolina Kościeliska) — одна з найкрасивіших долин у Польських західних Татрах. У сезон тут чи не велелюдніше, ніж на Хрещатику в Києві. А все через надзвичайні краєвиди. Долина Костелиська веде від передгір'я до головного хребта Татр. Прогулянка майже рівною стежкою легка, а могутні гори довкола вражають. Тому це хороший варіант для сімейного відпочинку з дітьми.
Назва долини начебто виникла від слова «костел», хоча долина спочатку була пов’язана з металургійною галуззю. Наприкінці XV століття тут почали добувати срібло і мідь, а з XVIII століття — залізну руду. У зв’язку з цим в долині поступово з’явилися корчма, кузня, приміщення для працівників, костел. І, кажуть, саме від того костелу пішла назва долини.
Хоча є й інша версія. У XIII столітті сюди вторгалися татари, у долині були битви, тож назва Костелиська свідчила про великі поховання кісток у цих місцях. У тутешній історії були також контрабандисти, які возили товари з Польщі в Словаччину. Були й розбійники - легендам про їх напади та пограбування немає кінця, а про цю частину історії дотепер нагадують назви скель: Розбійницька, Розбійницькі вікна, Розбійницький стіл.
Туризм в цьому районі розвивається вже майже 200 років. Піші туристичні маршрути проклали з 1815 року, і з тих пір тут досить людно.
Якщо хочете запланувати собі спокійну приємну мандрівку не в натовпі, спостерігайте за камерами онлайн з погодою і виберіть собі день поміж дощам і поза сезоном. Навіть гірські долини – це теж гори. Треба уважно збиратись на таку прогулянку, мати відповідний одяг і взуття. Але і задоволення, як у горах!
Костелиська – друга за величиною долина в польській частині Татр. Має довжину 9 км, а ширина досягає 27 км. За площею вона поступається лише долині Хохоловській. Від долини у різні боки відходять інші стежки - до долини Ментуся (звідки можна дійти до більших і складніший гір - перевалу Ментус висотою 1189 м), до долини Томанової та до долини Пишнянської. Найвища вершина, яку можна побачити тут - це Блищ (Błyszcz, 2159 м). Скелястий схил Блища часто виблискує у променях світла, звідси і його назва. З Костелиської також видно гору Бистру, хоча безпосередньо долини вона не стосується. Це найвища гора Західних Татр, її висота — 2248 метрів. Блищ і Бистра під кінець XIX і в першій половині XX століття були популярними об'єктами туристичних експедицій.
Костелиська долина має ще додаткові атракції - печери. Стрімкі гірські струмки і річечки, які стікають по скелях, утворили на гірських схилах численні западини і розломи, які з часом перетворилися в печери. До найвідоміших печер у долині належать Морозна печера, Мильна (не від мила, а Mylna -Оманлива) печера, печера Раптавицька, Писана (з якої випливає вода), Смоча Яма. Усього печер у долині понад 450.
Для туристів найцікавіші печери Морозна і Мильна.
Морозна печера
Морозна печера (Jaskinia Mroźna) — найбільш цивілізована. Виглядає все менш природньою, але точно є безпечною. Тут проведено освітлення, постелено плити, вздовж коридорів сталеві поручні. Довжина печери 773 м, глибина 5,5 м, а щоб зайти в неї, потрібно подолати досить крутий підйом висотою 120 метрів. Свою назву печера отримала через стабільну низьку температуру ( 6 градусів). Морозна печера найближча до входу у Долину, усього через півгодини прогулянки побачите розмітку до печери і до кас. Ціна – 3 злотих, прохід печерою займає 40 хвилин.
Оманлива печера
Відвідування печери Мильної (Оманливої) - (Jaskinia Mylna) вимагає певного досвіду і хорошого ліхтарика. В її лабіринтах легко загубитися. Від цього і виникла назва печери (печера може збивати зі шляху, водити колами, можете довго блудити). Її Протяжність — 1300 метрів, однак туристи можуть пройтися і по короткому 300-метровому маршруту.
Шлях до печери добре позначений, хоча і не є найпростішим. Спочатку потрібно йти головним шляхом долини Костелиської. Потім доведеться піднятися по крутій доріжці, яка має підстраховку ланцюгами. Ну а потім — пройти лісовою стежкою від розгалуження доріг: стежка з червоним маркуванням веде до печери Мильної, а з чорним — до печери Раптавицької.
