«Блакитні джерела» – це унікальний заповідник у долині річки Піліца, на її правому березі, у південно-східній частині Томашова Мазовецького. Це варто побачити!
Площа заповідника під 30 гектарів. Утворено його для того, щоб численні тутешні птахи могли спокійно гніздуватися у вільхах. Ліси тут співають! Але туристів у ці місця приваблює інше – відомі блакитні джерела.
«Парк – це місце, де ростуть дерева, квіти, трави, як правило, в місті люди йдуть у парк, щоб відпочити», - так словник польської мови визначає слово «парк». Томашовський заповідник «Блакитні джерела» завжди виконував цю функцію. Його цілком можна назвати парком, хоча з формальної точки зору це не так. Як розповідає місцева жителька із Сулейова (що за 30 км), вже у міжвоєнний період до «Блакитних Джерел» прибували шкільні екскурсії, й усі були у захваті. А що тут сьогодні?
Безсумнівно, захоплять вас тиша і чарівність цього неповторно красивого місця. Найцікавішою його особливістю є карстові джерела, які через тріщину в вапнякових породах видають на поверхню потужні, кристально чисті потоки води, піднімаючи пісок із дна з такою силою, що створюють враження «киплячих гейзерів».
Вода розливається довкола озерцями, глибиною до чотирьох з половиною метрів. Незвичайного кольору воді надають різні чинники. Чиста, профільтрована вода вбирає червоні промені, а пропускає блакитні і зелені. Все це світловий рефлекс. Трішки хімії. І трохи легенд…
… У 1657 році Опольські землі залляв шведський потоп. Війська шведів йшли, нищачи на своєму шляху все, що тільки можна було. Залишали за собою сльози, відчай і спустошення. Так зайшли аж у ліси над Піліцею. І тут потрапили у сильну зливу. Видивились чималу каплицю, забралися в неї разом із кіньми. Не зважаючи на святість місця, масно жартували, тішились своїми злочинами, лаялись і проклинали.
І Бог покарав їх за таку сваволю – каплиця з усіма пішла під землю. А на тому місці з’явилося чисте озеро, кольору неба. Так про початки «Блакитних джерел» пише Як Пьотр Дековскі у виданих 1935 року «Легендах і переказах з околиць Томашова Мазовецького».
Озера віддавна вважалися надзвичайно красивими і унікальними у монотонному ландшафті рівнин Мазовша. Але джерельні води можуть бути й небезпечними. В історії траплялось, що ріка Піліца, яку живлять Блакитні джерела, виходила з берегів так, що рвала греблі. У 1936 році почалися більші зміни на цих теренах, було вирішено утворити туристично-природничий парк, обійти греблю, створити штучні канали. Унаслідок на східному узбережжі, де раніше були поля і луки, з’явилися три острівці: «Острів самотньої модрини», «Острів каченят», «Острів верб, що плачуть». Тоді ж висадили ще деякі види рослин, нетипові для тутешніх місць.
У XX ст. не раз задумувались над тим, як використовувати чисту джерельну воду. Інженер Ліндслі розробив проект, за яким мало бути викопано три криниці глибиною 30 метрів і діаметром 1,3 м. Міська казна Томашова на той час проект не потягнула. Але такі ідеї повертались, мов бумеранг. У описах Я. Сосновського можна прочитати, що німецькі окупанти під час Другої світової також збирались використовувати води «Блакитних джерел» для потреб міста Лодзь.
1942 року фірма Chemische Werke „Askania” розпочала біля джерел буріння. Роботи перервав неоднозначний 1944 рік. Труби залишились лежати і псувати ліс. У 1950 -1955 влада Лодзі знову повернулась до проекту Ліндслі. Таки пробурили дві глибинні криниці на 30 метрів, аж до водоносних жил Блакитних джерел. Насоси працювали безперервно багато років, аж місцеві вчені забили тривогу у 1961 році – джерела перестали бити!
Викачувати воду припинили, але джерела після такої експлуатації ще довго приходили до тями. У 1994-1997 році провели низку очисних і відновлювальних робіт – пульс джерел дещо прискорився.
Тоді ж зміцнили береги озерець, вичистили весь аквен з мулу, впорядкували стоки вод, поглибили канали. Джерельна вода знову стала кришталево-чистою. Її температура протягом року тримається на рівні 90 C. Поверхня озерець ніколи не замерзає, тому тут зимує багато різних птахів, у тому числі крижень – символ резервату. На самих лиш озерах нараховують до 500 птахів. Зимують тут також лебеді, солов’ї, зяблики, вільги, синички – усього 75 видів пернатих. І непоказний реміз, що майстерно будує гнізда.
Через низьку температуру води, водиться тут небагато риби. Є трохи пічкурів, слижів, линів, щупаків, плотви, карпів. Трапляється колючка триголкова, окунь, минь. Із сусідніх лісів напитися приходять білки, лисиці, сарни… З дерев найгустіше росте чорна вільха. А взагалі буяють кущі, що робить ці місця затишними для тварин і птахів.
Для туристів це місця зі слабо розвиненою інфраструктурою. Більше розваг і зручностей можна знайти на іншому березі річки Піліца, у Музеї просто неба.
Сторінка міста Томашув Мазовецький з інформацією для туристів про Блакитні джерела - http://www.kochamtomaszow.pl/
