Warsaw 15 ºC
Контакт з нами
Магурський національний парк

Низький Бескид - це пасмо в Карпатах між перевалами Лупківським на сході, та Тилицьким на заході. Східна межа Низького Бескиду є одночасно межею Східних і Західних Карпат. Це пасмо межує на сході з Бещадами, на північному сході з Буковським Узгір’ям, на заході з Сондецькою Улоговиною, на південному заході з Сондецьким Бескидом, а на півночі - з Середньобескидським Узгір’ям.

На півдні переходить в Ондавське Узгір’я – кордон має умовний характер і проходить лінією Бардіїв-Свидник-Медзилаборці. Адміністративно це Підкарпатське (бл.90%) і Малопольське воєводство (бл.10%). 

У далекому 1975 році завдяки Польському Комітету Охорони Природи та Польському Лісному Товариству, у районі Магур Малостовської і Вондковської, був створений на площі 13000 гектарів, Магурський Національний Парк.

З 1987 року до парку долучили пасмо Острої Гори та південну частину Магури Малостовської. У Парку виступають тільки два рослинні поверхи: підгірський (до 550 м н.р.м.) і нижньогірський. Підгірський поверх складають залишки первісних дубово-грабових лісів, вільхи і чагарники вербняку в долинах рік, натомість нижньогірський поверх - це ялинові, букові і соснові ліси.

Ліси займають близько 95% територій Парку. Особливо численними є букові ліси, а ялина майже відсутня. Цікавими нюансом є скупчення тису. Відносно флористики Низьких Бескид, де розташований Парк, то тут ростуть теплолюбні рослини з півдня: французька троянда, купина лікарська , котівник справжній.

У лісах квітнуть у т.ч : підсніжник звичайний, проліска дволиста, зубниця залозиста, ведмежа цибуля, анемона і лунарія багаторічна. Тут виступає також декілька ґатунків з сім'ї орхідних, в т.ч. : любка дволиста, коручка дрібнолиста, зозулька плямиста.

Фауна тутешніх лісів типова для Бескидів. Великій чисельності дичини сприяє малолюдність і привільні лісові терени. Виступають тут оленячі, зокрема сарни, дикі кабани, зайці, а з хижаків: ведмеді, рисі, лісові коти, вовки, куниці і лисиці.

Серед приблизно 140 видів птахів потрібно назвати: підорлика малого (логотип Магурського Національного Парку), беркута, канюків, костогризів, пугачів, сову довгохвосту і глухаря.

У долинах виступають чорна лелека і трипалий дятел, а над потоками: плиска гірська і пронурок. Численними є типово гірські види земноводних: кумка жовточерева, плямиста саламандра, декілька видів тритонів. З плазунів зустріти можна гадюку, мідянку звичайну, вужа і веретільницю. У літню пору можна спостерегти рідкісні види метеликів: подалірія і мнемозину.

Магурський Парк є неймовірно цікавим місцем етнографічних та історичних пам’яток. Найдавнішим проявом людської діяльності в цій частині Низьких Бескидів є залишки городища в Бжезовей, розташовані посеред ланів на пагорбі Валік у підніжжя Магури Вонтковської. За словами істориків, городище на площі понад чотири гектари з’явилося тут наприкінці VIII століття, це вдалось визначити завдяки фрагментам знайденої тут кераміки, та за фрагментами залишків дерев’яних будівель.

На Замковій Горі, що біля Мруковей, збереглися залишки середньовічної кам’яної фортеці, датованої  XIV-XV століттями. Як і у кожній приграничній місцевості, тут відбувалось поєднання та злиття культур та звичок різних народів. Все це зробило неабиякий вплив на розвиток регіону.

Окремою категорією краєзнавчих розваг є дерев'яні церкви.
Найгарнішими вважаються церкви в Квятоні, Овчарах, Бартному і Котані.

Найцінніші дерев'яні костели знаходяться в Сенковій (внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО ) і в Шимбарку.

У Шимбарку стоїть також ренесансна, оборонна садиба роду Гладишів. Варто з мапою та компасом спробувати знайти сліди давніх жителів – існуючі і неіснуючі лемківські церкви, сліди по селах, придорожні каплички тощо.

Обов’язково відвідайте містечко Бубрка  і його Музей Нафтової і Газової Промисловості ім. Лукасєвіча. Старовинне місто Бєч надихне середньовічним виглядом, збереженим до теперішнього часу.

Етнографічний Парк-музей Народного будівництва, та безліч інших пам’яток у Саноку