Розточанський Національний Парк розташований у Любельському воєводстві, та охороняє найцінніші природні скарби Розточчя.
Розточчям взагалі називають горбисте пасмо з цікавою природою, що простягається від Львова до Любельщизни. Ще за часів Австро-Угорщини та Польщі цей край використовували задля лікування й оздоровлення. 1892 року в Янові були організовані стаціонарні літні відпочинкові центри. Розташовувались вони й у селах Верещиця, Лелехівка, Лозино, Ставки.
На території Розточчя (в межах України) створено природоохоронні території — Яворівський національний природний парк, Природний заповідник «Розточчя», Регіональний ландшафтний парк «Равське Розточчя», Завадівський заказник, заказник «Гряда», Заповідне урочище «Журі».
Розточанський Національний Парк був утворений не так давно, у 1974 році, він покривав площу 4801 гектари. Хоч Парк відносно молодий та створений на теренах Державних Лісництв Кособуди і Звежинець, охороною природи тут почали займатись ще у 1936 році. Саме тоді був створений резерват Букова Гора, який зараз перебуває під повною охороною та являє собою одну з частин сучасного Розточанського Національного Парку.
Традиція охороняти довколишнє середовище на Розточчі, сягає кінця XVI століття, коли ті землі були долучені до Ординації Замойської, утвореної за наказом канцлера Яна Замойського. Того часу був створений «звіринець», оточений високим парканом завдовжки близько 30 кілометрів. Простягнувся він на поверхні сучасного резервату Букова Гора та на частині охоронюваного району Флоріанка, в межах теперішнього Розточанського Національного Парку. В так званому «звіринці» утримували оленів, кабанів, вовків, лісових котів та тарпанів (предків сучасного коня).
У зв’язку з браком коштів на початку XIX століття «звіринець» було закрито, а тварин випущено на волю, до розташованих поруч лісів. Не зважаючи на те, що «звіринець» було ліквідовано, у регіоні надалі опікувались охороною природи. Ці землі і далі радо приймали різного ґатунку науковців, які, у свою чергу, бачачи величезну вартість природних цінностей Розточчя, різноманітними способами допомагали охороняти ці терени.
Саме завдяки науковцям вже в першій половині XX століття тут був створений резерват, що дав початок утворенню повноцінного Національного Парку. Специфічний клімат Розточчя, переплетений з різних прошарків теплого та холодного повітря, були вирішальними у характері рослинності Парку. А рослинний світ відповідно вплинув на розвиток фауни.
З різноманіття тваринного світу - в Парку можна побачити оленя, сарну, кабана, вовка, рись, куницю, борсука. У долині річки Вепш реінтродуковані бобри.
В 1982 році до Парку були завезені польські коники, нащадки диких лісних коней - тарпанів. Серед розмаїття птахів (понад 190 видів), варті більшої уваги: крикливий орлик, чорний лелека, різновиди дятлів (наприклад, білогорбий дятел).
Безліч всіляких плазунів, комах, заведуть у палкий диспут не одного натураліста.
Історія Розточчя, теренів, на яких розташовано Парк, починається з 1589 року з Ординації Замойської. У «Звіринці» зберігся комплекс будинків, де містилась адміністрація Ординації. Тепер у ретельно відбудованих будинках розташувалась адміністрація Розточанського Національного Парку. Увагу до себе привертає також, вдало стилізований Едукаційно-Музейний осередок. Він працює щоденно, за винятком понеділка, та пропонує усім відвідувачам природничі та мистецькі вистави, подорожі з провідником, проекції фільмів про природу, дидактичні заняття для дітей та молоді.
Кожного третього четверга місяця, організовані відкриті доклади, що проводять спеціалісти з різних природознавчих дисциплін. По території Парку проходять 5 туристичних маршрутів: центральний, краєзнавчий, партизанський, розточанський, та прогулянковий шлях околицями парку. Пропозицію для туристів продовжують дев’ять природознавчих едукаційних стежок, а також велосипедна траса до Флоріанки.
