Warsaw 12.8 ºC
Контакт з нами
Червоний дракон Мальборк

Замки, розкидані по всій Польщі, вже давно не шкіряться на прибульців зброєю. Вони, як могутні рицарі, самотньо споглядають сучасний світ, назавжди відірвані від життя. Стоять німі, бо розтанули у минулому їхні власники, у сивій давнині їхня молодість. Їхній сон порушують хіба що туристи. 
Червоним цегляним Драконом спить Мальборк над річкою. Сняться йому рицарі та королі. До навколишнього життя байдуже: він — вічний, а все це скороминуще… 
Могутній і неприступний, Мальборк споконвіку вражав кожного, хто його бачив. Навіть для людини ХХІ століття цей велет видасться нереальним, зведеним чаклунами, а не людьми. Що й казати про середньовічну людину: її він просто лякав. Тільки сьогодні грандіозний Дракон зрівнявся за розмірами з однойменним містечком (замок займає 21 гектар), а раніше був значно більшим за нього, велетенським згорненим змієм вигрівався на сонечку над поселенням. 
Дебелі вежі, глибочезні й широчезні рови, височезні й товстезні стіни. Гості замку потрапляють у лабіринти сходів, переходів, казематів, світлиць, підземель, капличок і вже не вірять, що звідси взагалі можна вийти. Відвідують численні експозиції, милуються краєвидами, розглядають обладунки, дивляться турніри, виліплюють глечики у гончарній майстерні, торкаються холоднющих стін твердині та відчувають тихе биття Драконового серця… 
Проте Дракон ретельно оберігає свої таємниці, бо вони — частина його, справжнього, яким він уже не буде… Тільки так почувається господарем самого себе. Бо він ніколи нікому не належав, окрім хрестоносців. А втім, своєю абсолютною власністю його вважало багато людей. 

Буда для псів-рицарів 
Усе почалося, коли 1226 року князь Конрад Мазовецький запросив до Польщі тевтонців, аби втихомирити язичників-прусів. Рицарям було до смаку розширювати свій вплив. Швидко виконали прохання і… осіли на відвойованих землях, як записано в угоді. Правда, на Чудському озері «пси-рицарі», як їх називали на Русі, піймали облизня. 
У 1280-му тут оселився сам Командор. На місці майбутнього Високого замку виник невеликий монастир, оточений квадратним муром із червоної цегли. Там мешкали рицарі-монахи. Порядок в обителі був дуже суворим, жодна жінка не могла навіть ступити на його територію. 
Ще перший будівничий замку провів канал Юранда. Виведений від основного русла річки Ногат, він перетинає містечко Мальборк, обгинає твердиню і знову сполучається з річкою. Через Нижній замок прокладено інший канал, яким у потрібний момент можна було затопити весь периметр фортеці, й там би не пройшов жоден піхотинець. 
Рік 1309-й. Мальборк проголошено столицею Тевтонського ордену — однієї з наймогутніших держав на півдні Балтики. Почалося термінове його вдосконалення. 
Чому столицю хрестоносців перенесли з Венеції до Мальборка? Бо у Західній Європі щораз більше наростала неприхильність до ордену, який силоміць навертав народи у християнство. Підіймалася хвиля обурення проти закону хрестоносців, і це вкрай непокоїло Великого Магістра. 
Перебудова тривала близько 40 років. Замок оперезали глибокими ровами і кількома рядами мурів. До внутрішніх споруд додали каплицю Діви Марії та меншу — святої Анни, в якій згодом ховали великих магістрів. У колишньому дворі монастиря звели житловий квартал, трапезну, лазарет і Палац магістрів — цей комплекс дістав назву Середній замок. У ньому зазвичай зупинялися приїжджі рицарі. 
Потім узялися до будівництва Нижнього замку. До нього належить Карван — збройна палата. У зовнішньому дворі була ливарня, стайні та броварня. Неподалік звели каплицю святого Лоренца, у якій оселили слуг. Замкові стіни прилягали до укріплень самого міста Мальборк. 
Твердиня могла витримати найпотужніший натиск ворогів. Окремі її частини були оточені кільцями кам’яних мурів, які утворювали щільну систему. Замок вистояв навіть протягом 13-літньої війни між державою хрестоносців і Польщею. 1410 року, після поразки тевтонської армії під Грюнвальдом, він урятував орден від остаточної загибелі. 
У ХV столітті Мальборк став головним політичним, військовим, економічним і релігійним центром краю. А ще його знали на всьому континенті як одну з основних баз хрестових походів на Литву та Жмудь, місце проведення бучних урочистостей і турнірів, що збирали багатьох рицарів Європи. Великий Магістр напряму підпорядковувався Папі Римському. 

Від хрестоносців до туристів 
Рицарі не тільки молилися, воювали та розважалися. Насамперед вони… торгували — по суті, тримали монополію на торгівлю зерном, лососем і бурштином. Саме звідси весь цей балтійський товар потрапляв далі до Європи. Орден навіть карбував свою монету. 
Однак 1454 року політична й економічна криза призвела до бунту підкореного населення і приєднання тевтонської держави до Польської Корони. Невдовзі Мальборк був просто куплений королем Казимиром Ягеллончиком. Відтоді понад три століття тут була тимчасова резиденція польських монархів. Але «золоті часи» замку на той час уже минули — тепер він був хоч і доглянутим, однак здебільшого порожнім. 
Під час першого поділу Польщі в 1772-му північ Речі Посполитої опинилась у межах Прусії, замок став військовою базою цієї держави. Пруси тут постійно щось руйнували і перебудовували. 
А На початку ХІХ століття за наказом короля Фридриха Вільгельма ІІІ почали переобладнувати Верхній замок на… військові склади. Замурували галерею навколо споруди, усі вікна, крім капличних, заклали цеглою, в оборонних стінах попробивали нові бійниці… Високий Замок став зерносховищем, Низький лишився без башт, арки доруйновано. Зате викладено нові керамічні підлоги, Літню та Зимову трапезні прикрашено віконними вітражами із зображенням сцен часів Тевтонського ордену. Палац Великих Магістрів переоблаштовано на ткацькі цехи і помешкання для робітників та слуг. Первинна готична форма Замку майже стерлася. А взагалі існував навіть план цілковитого зруйнування замку і зведення з його цегли казарм. Лише протест, оприлюднений у берлінській пресі 1803 року, завадив утілити вандальський задум. 
Зрештою до початку ХХ століття готичні форми замку відновив відомий архітектор Конрад Стайнбрехт. 
А 1933 року сюди повернулися пси-рицарі під новою личиною — над головною Баштою замайорів прапор Третього рейху. Тут часто влаштовували прийоми для високопоставлених нацистів. 
Найдужче замок постраждав 1945 року, під час наступу радянських військ. Крім того, у Старому місті протягом боїв знищено 8 будинків із кожних 10. 
Після війни Мальборк відновили, у 1960-му тут відкрито музей, який і зараз є господарем твердині. Сонний «червоний Дракон» нині часто виступає драматичним тлом для кінозйомок. 
Замок занесено до списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО. У його залах розміщені чарівна колекція бурштину, експозиції старовинної зброї, посуду, прикрас... Подивитися є що. У залах проводяться урочисті збори, концерти, конференції, зустрічі… Особливо вражають світлові дійства вночі, під час інсценізованих спектаклів з аудіо- та світлоефектами. Та головне — всяк, хто приходить сюди, може побачити справжню середньовічну твердиню майже такою, як за часів могутності хрестоносців. 
Червоний Дракон Мальборк уже звик до натовпів людей, він уже навіть не зміг би спокійно спати без них. А вони не хотіли б знов і знов повертатися сюди, якби не надзвичайні історії та перекази, що витають тут просто у повітрі… 

Убивство Магістра 
1330 року в Мальборку відбулась таємнича і кривава історія цілком у дусі середньовіччя. У Замку підступно вбили самого Великого Магістра ордену — Вернера фон Орсельна, коли той виходив зі святої меси. Спочатку вважалося, що це трапилось біля Золотої брами, але зараз достовірнішим виглядає, що коло виходу з каплиці святої Анни: лише туди магістр ходив без охорони. Зарізав його один із братів-рицарів Ендорф, який, за свідченнями хрестоносців, був несповна розуму. Але скоріш за все, то була запланована політична розправа. Цілком у сучасному дусі… 

Страхіття башти Маслянкової 
Нині ця кругла споруда називається «Гданіско». За переказом, 1596 року мальборкський староста Костка наказав зачинити в ній чотирьох продавців молока та масло за те, що буцімто дерли забагато грошей, чи то просто образили пана градоначальника. Звідти нещасні так і не вийшли, а башта саме тоді дістала свою назву, хоч зведена була ще в 1412 році. 
У 1945-му башта Маслянкова була зруйнована, а в 1958-му — відреконструйована. Тоді ж на її вершечку і з’явився флігель у формі жінки, яка збиває в ступі масло. 
Друга трагедія трапилась у часи Магістра Ебергарда фон Паппке. Тоді у замку мешкало двоє братів — товстун Герман і худорба Віллі. Єднала їх любов до жартів і те, що у боях жоден не вирізнився хоробрістю. За повсякчасні пустощі їх любили хрестоносці, але терпіти не міг Магістр. Останнє братів не стримувало, а навпаки, стимулювало до витівок. Тоді фон Паппке почав підмовляти інших воїнів-монахів проти непокірних бешкетників, і одного дня брати зникли. Востаннє їхній сміх чули нібито з Маслянкової… 
Кажуть, декого з неугодних зачиняли у Башті, а декого напували і скидали у замковий рів. Середньовіччя!.. 

Облога Мальборка 
Через десять днів після Грюнвальдської битви польський король Ягайло зі своїм військом вирішив захопити і Мальборк. Він обложив замок і почав обстрілювати його з гармат. Час ішов, а хрестоносці й не думали здаватися. Натомість становище поляків погіршувалось через хвороби і брак постачання. Вони добре знали конструкцію Літньої трапезної: якби розбомбити її опору, загинула б уся старшина ордену. До хрестоносців підіслали агента, який подав знак, коли їхня верхівка прийшла на щоденне зібрання. Одразу ж пролунав гарматний постріл, вітражі розлетілися на друзки і до рицарської зали влетіло велике ядро. Однак, схибивши на волосину, воно влучило у стіну. 
У результаті облога тривала три роки і хрестоносці замку не здали. 
На честь тієї облоги щороку відбувається грандіозне дійство, яке так і називається — «Облога Мальборка». Близько ста «рицарів» на конях імітують напади на мури, ще двісті учасників грають ролі Магістрів, принцес, зброєносців, кухарів, жебраків — усіх персонажів середньовіччя. А вночі влаштовують світлові шоу та феєрверки. На це видовище з’їжджаються туристи з усієї Європи. 

Кохання й кістяки 
А ця історія стосується часів, коли замок уже перейшов до рук поляків і управителем був Мацей із Будзева. Його вродлива дочка Цецилія покохала доброго, але бідного вояка Мартина Канію. Розгніваний Мацей наказав замкнути дівчину в кімнаті, а солдата — у підземній тюрмі Високого замку. 
За кілька днів в’язень звернув увагу на легкий протяг у камері. Він почав оглядати кожен сантиметр стін і натрапив на присипану ляду. Що то було? Може, легендарний тунель, про який говорили після вигнання із замку хрестоносців? Мартин так і не встиг перевірити знахідку, бо до камери зайшли його товариші-солдати, затулили йому рота і так вивели з камери (виявляється, командир наказав потайки звільнити полоненого). 
Мартин не міг вибиратись із замку без Цецилії. Мачуха дівчини знала про втечу вояка і дуже дбала, аби він покинув-таки Мальборк раз і назавжди. Вона й мала вивести хлопця. Закохані ж скористались іншим шляхом — тунелем у камері. Довго-довго йшли у цілковитій темряві, аж раптом побачили дивне пурпурове світло. Дуже зраділи, та коли підійшли, перед очима постало страшне видовище. У тому світлі стояли три скелети, з їхніх кісток звисали шматки плоті та рештки плащів із чорними хрестами. Постаті ворушили щелепами, ніби бажаючи щось розповісти. Мартин уже кинувся боронити кохану, але Цецилія сказала, що вони радше потребують молитви, ніж ненависті. Марево розвіялось, а пурпурове світло стало блакитним. Хлопець і дівчина рушили крізь нього. Подейкують, їх потім бачили у Гданську… 
Гірша доля спіткала Мацея з Будзева. Він із псом біг слідами втікачів і теж натрапив на привиди хрестоносців, але почав проклинати і сікти їх мечем. Тунель завалився, поховавши під собою переслідувача. 

Богун у Мальборку 
1662 року козацький полковник і ворог Речі Посполитої Іван Богун потрапив у полон до поляків. Його утримували саме в Мальборкському замку. Не вбивали, бо він володів дуже цінними відомостями. У 1864-му король Ян Казимир ІІ зібрався в похід. Треба було безпечно пройти територією України до кордону з Росією, і монарх хитро вирішив скористатися беззаперечним авторитетом Богуна. Той про вороже око згодився допомогти, однак насправді водив поляків за ніс. Його викрили аж на Чернігівщині й там жорстоко стратили. 
Хоча це лише версія загибелі легендарного лицаря… 

Скарби та пекарі 
У другій половині ХІV століття у Високому замку була колись скарбниця, вщерть заповнена коштовними прикрасами і золотими грішми. А прямісінько під нею розташовувалася перша кухня фортеці. Спритні пекарі продовбали у стелі дірку й діставали через неї золото. Та скромні трудівники печі не змогли дати собі з ним ради і таємниця безславно розкрилася… 

Екскурсанти і кажани 
Як бачимо, сонний Дракон зберіг багато страшних і веселих історій. Гості злітаються на запах середньовіччя знову й знов. Щороку замок відвідує близько 450 тисяч осіб — переважно поляки та німці. До їхніх послуг понад 130 екскурсоводів, які володіють німецькою, англійською, шведською, італійською, іспанською, чеською, французькою, російською та, проше пана, українською мовами. 
Крім самої твердині, варто оглянути і Старе місто. До сьогодні тут лишилися оборонні мури, брами, ратуша і костел. 
Але, виявляється, до замку масово злітаються ще й кажани. Тут найбільше місце зимівлі цих тваринок. Щоправда, туристи не можуть поспостерігати за ними, бо нічні істоти ретельно ховаються. 
Зате старий неприступний Дракон не криється, бо без людей його існування неможливе. Полюбіть його і він неодмінно постане перед вами неймовірно красивим і гордим. 

Підготувала Інна ДЕНИСЕНКО 
Фото Олександра ГОРОБЦЯ 

У ЗМІЄВУ ПАЩУ 
Дістатися з України до Мальборка можна через польське місто Гданськ. Це 60 кілометрів звідти Європейською автострадою № 75. У тому напрямку діє багато автобусних маршрутів. 
Дорогою вам сподобаються краєвиди: кришталево чисті озера і дикі ліси — захочеться просто вийти і прогулятися пішки. 
Замок відчинений у всі дні, крім понеділка.

Посилання