Коли набриднуть гламурні столиці й популярні туристичні міста, втомлять їх гамір та метушня, і захочеться нових вражень – вирушайте на південний захід Польщі, до Свидниці. Тихі вулички, наче іграшкові, кам’яниці, затишні кав’ярні невеличкого містечка, річка Бистриця та гори Судети неподалік, і, зрештою, справжній «німецький дух» - просто знахідка для гарного вікенду!
Відверто кажучи, Свидниця, довго залишалась поза моєю цікавістю. Однак приїхавши сюди, чи не вперше почувалася в польському місті, наче вдома.
Наша мандрівка розпочалася із Вроцлава, це місто зі Свидницею розділяють 50 км. Купуючи квитки, двічі перепитуємо у касі про ціну одного – всього 6 злотих. Година дороги минає непомітно: населених пунктів хоч і не трапляється, зате за вікном автобуса розкішні краєвиди, гора Слєнжа, а вздовж шляху простягаються червоні стрічки польового маку.
Далі усе просто. Аби дістатися від автовокзалу до центру міста, достатньо попрямувати за вервечкою людей. Вже за якихось десять хвилин треба було діставати фотоапарат і вертіти головою на всі боки, щоб роздивитися усю красу старої Свидниці.
А, власне, чому саме Свидниця? Нічогісінько спільного зі свинями (як можуть оповідати деякі легенди через співзвучність слів) Свидниця не має! Назва міста походить від старослов’янського слова «svida», так наші предки називали кущ кизилу. А оскільки місце над річкою, де закладали град, поросло кущами кизилу, то й дістало відповідну назву. Цікаво, що пізніша (від XV ст.) німецька форма Schweidnitz – адаптований фонетично слов’янський варіант.
Свідомо минаємо головну площу Ринок (залишаємо найцікавіше на потім ), і йдемо на площу Івана Павла ІІ, до візитки міста - Костелу Св. Станіслава і Вацлава, або Свидницької Катедри. Його 103-метрова костельна вежа – найвища у Нижній Силезії та третя за висотою у Польщі. Готична споруда, зведена у середині XIV ст., вражає величністю, барокові оздоби всередині костелу – багатством і пишністю. Готика і бароко у Свидницькій Катедрі взагалі нероздільні: головний вівтар, виконаний за зразком барокового вівтаря у паризькому костелі Val-de-Grace, орган, пишно оздоблений т.зв. небесним оркестром (янголики, кожен із якимось музичним інструментом), і поряд з цим, цінна готична пам’ятка – вівтар марійний (Богородицький) в одній із каплиць, зведених коштом заможних міщан. Останній з’явився наприкінці XV ст., кажуть, до речі, що за взірець йому слугував вівтар Віта Ствоша у Мар’яцькому костелі в Кракові.
Панна Юстина, яка супроводжує нас, розповідає, що костел зберігає у собі іще немало таємниць. Так свого часу випадково знайшли старовинні фрески, коли стелю підтоплювала дощова вода, а наприкінці 70-х років минулого століття - циліндр зі стародруками та капсулою для монет, однак їх там уже не було…
Все ще під враженням від костелу Св. Станіслава і Вацлава, вирушаємо до іншої гордості Свидниці – євангелістсько-аугзбурзького Храму Миру, зведеного на честь Святої Трійці. Це один із двох такого типу костелів у Європі, внесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО.
Далі прямуємо до Ринку, стежкою від костелу проходимо через арку. Панна Юстина перехоплює мій погляд на маленьку кав’ярню (всього за кілька метрів від костелу) і пояснює – там дуже мило і затишно, а утримує її, до речі, дружина пастора.
На Ринку обідньої пори людно, із Ратуші нас вітає гімн міста (до слова, він лунає 4 рази на день). Об’єктив фотоапарата навіть не знає, на чому зупинитись – шкода не фіксує настрою, що панує довкола. А попереду ще стільки цікавого…
СЮДИ ВАРТО ЇХАТИ, ЩОБИ
…побачити перший рекламний плакат найпершого в світі прального порошку «Persil» та інших відомих і до сьогодні німецьких торгових марок. А також: багату колекцію етикеток пива і горілки, пляшок і пивних кухлів, усіляких обгорток, старовинних ваг і касових апаратів. Подивитись, як виглядали колись польські аптеки (у Свидниці була найстаріша аптека у Польщі!), і навіть колонка зі старої німецької АЗС (повірте, з тих часів майже нічого не змінилось!). Усе це шукайте у Музеї Давніх купців, просто на площі Ринок. Квиток коштуватиме 3,50 злотих (приблизно 7 грн.), плюс 5 злотих (10 грн.) за можливість фотографувати.
…побувати у єдиному в Польщі приватному Музеї зброї. Власник і головний натхненник музею Станіслав Ґабрись зібрав багату колекцію (майже 1 тис. шт.) мілітарних експонатів від ХІХ до 50-х років ХХ століття. При музеї діє також і тир.
…випити кухоль пива у барі, влаштованому у залишках свидницької фортеці. Місцевий підприємець вдало використав залишки твердині майже у самісінькому центрі міста і облаштував там дуже популярний у Свидниці заклад просто неба. Спускаєтесь сходинками – і опиняєтесь серед колишніх оборонних мурів, а як виглядала фортеця у часи розквіту розповідають старовинні мапи на стінах.
…прогулятися вечірнім містом – бо Свидниця переможець багатьох польських та міжнародних конкурсів на краще освітлення міста.
НІКОЛИ НЕ ЗАБУДУ
… відчуття насолоди від шоколадних смаколиків (особливо гарячий шоколад!) у місцевій кав’ярні «Chocoffee».
…розчарування, коли дізнаюсь про те, що у місті зі славою лідера середньовічної продукції пива, досі так і не відродили кращі традиції свидницьких броварів.
НАЙКРАЩІ ФОТО
… виходять на вулицях старого міста та на площі Ринок (така собі краса краківського чи вроцлавського Ринку в мініатюрі): кольорові кам’яниці у стилі готики, бароко, ренесансу, ансамбль із чотирьох барокових фонтанів, особливо із Нептуном і Атлантом, колона Святої Трійці. І мало не забула! – одразу за колоною, на даху красивої зеленої кам’яниці покровитель торгівлі Гермес…
Автор: Юлія Мельничук
Łącza
