Багато місць у Польщі мають назву, пов’язану із пеклом. Деякі з них були названі так через місцеві легенди, повторювані з діда-прадіда. Інші – бо були непривітними, ба навіть підступними для мандрівників, призводячи до нещасних випадків.
Автор блогу „Nasze Szlaki” Міхал Барановський зібрав та описав деякі пекельні назви. Якщо ви знаєте інші – доповнюйте опис у коментарях. Це ж цікаво!
Місцевість із назвою Пекло у Польщі не одна, а понад 60, - стверджує Міхал. Цікаво, що деяким жителям не подобається диявольський слід настільки, що на місцевих референдумах вони охоче змінюють назви. На яку? Найчастіше на Нове Село (Nowa Wieś). Тож якщо потрапите у котресь із Нових Сіл, поцікавтесь на всяк випадок, чи часом не з Пекла воно родом, й будьте пильними.
Скелі Пекло біля Некланя – це природний заповідник у Свєнтокшиському воєводстві, неподалік місцевості Неклань-Вєлькі, що тішить око красою. Своєю назвою заповідник зобов'язаний місцевій легенді, згідно з якою десь тут є вхід у підземне царство.
Резерват був створений для збереження унікальних скельних форм. Скелі тут вирізьблені ерозією у піщаниках тріасового та юрського періоду. Міняться жовтим та оранжевим, іноді темним, кольором на тлі зелені лісу. Деякі кольорові скелі сягають заввишки 8 м і мають незвичайні форми. Можуть вижатися велетенські гриби, димарі, амвони або ... ну що там вам підкаже ваша фантазія. Знаємо таких, хто бачив у скелях праски (такі з душею), мачете та кораблі! Між скелями є невеликі порожнини та печери.
А де вхід до Пекла? Справді хочете шукати?
Печера Пекло – лежить також у Свєнтокшиських хребтах, на схилі Жакової гори. За легендами, з глибин цієї гори на поверхню вилітали рогаті дияволи. Що цікаво, неподалік розташована популярна туристична печера із назвою Рай.
Печера Пекло значно менше відома. Вона є прикладом карстових явищ. Вапняки розмивала вода, підкислена вуглекислим газом. Спочатку вздовж тектонічних руйнувань порід утворювалися невеликі тріщини. З часом вода завдавала відчутного впливу на гірські породи. Її течія відколювала уламки скелі і виносила їх назовні. Коридори печери Пекло мають у довжину 57 м. Назву печери зафіксовано у ХVIII столітті. Не знаючи, як виникають підземні порожнечі, люди пов’язували їх утворення з дією нечистих сил. За легендами, дияволи виходили із підземного пекла у світ, щоб чинити зло.
Світло, що потрапляє через отвори у скелі, дозволяє відвідувати печеру без ліхтариків. Однак будьте обережні! Поруч із печерою є лійкуваті западини, де колись були діючі шахти, глибиною кілька метрів. Легко оступитися, смачно вилаятися і згадати про пекельні особливості місця.
Озеро Пекло – невелика водойма у Вармінсько-Мазурському воєводстві, приблизно за 10 км від місцевості Міломлин. На його північному березі є лісничий будиночок під назвою Пекло. Цікаво, що німецька назва цього озера - Frauen See (Жіноче озеро). Дивне поєднання? Ми пошукали у джерелах і знайшли закручену історію: начебто неподалік від озера було давнє поселення, а біля нього стояла фігура кам’яної баби. Можливо, назва озера від неї? Шкода, що кам’яну пам’ятку розібрали у ХХ ст., щоб зробити залізничний міст. Прикре чортзна-що.
Озеро Пекло продовгувате за формою і проточне. У північно-східній частині в нього впадають два невеликі потоки, на південному заході витікає річечка, яка несе води до іншого озера. Береги горбисті та круті. Неподалік комплекс змішаних лісів та луки. На берегах переважають кущі вільхи, берези та верби. Очерети ускладнюють доступ до води. Дно озера мулисте. Не знати, яка тут водиться чортівня, а от лящі, щупаки та лини відмінні! І риболовля дозволена.
Вершина Пекло – пік у південно-східній частині Бескидів Виспових. Його офіційна висота 666 метрів. Випадково?
Утім, карти уточнюють, що гора має іншу назву – Камера, а висота її 653 м. Щодо назви Пекло є кілька версій. Одна з них пов’язана із діяльністю Братів польських – релігійного протестантського руху. Брати польські були антитринітаріями, заперечували догмат Трійці та божественність Христа. Проводили на горі свої незрозумілі ритуали, а місцева людність вважала їх пекельними посланцями. Було це в XVI ст., тож усе може бути.
Пекельний маршрут – туристичний маршрут довжиною 30 км у ґміні Руда-Маленицька у тому ж Свєнтокшиському. Не дарма воєводство має за промоційний символ відьму-чарівницю. Щось таки тут є. Пекельний шлях починається у місцевості Пекло, а закінчується в Небі.
Маршрут позначений червоною розміткою і з'єднує два села, розташовані серед соснових лісів на південь від місцевості Конське. Хоча ці села лежать на відстані менше 2 км, довжина маршруту становить понад 250 км!
Пекельний шлях веде через найцікавіші для туристів місця та містечка у 9 ґмінах. Місцеві легенди, оповідки про надприродні сили – пекельні та християнські – є мотивом усього маршруту. По дорозі матимете добре обладнані місця для відпочинку: з дахом над головою, місцем для вогнища, лавками та сміттєвими баками. Рай для відпочинку.
На цьому власне маршруті побачите кольорові Скелі біля Некланя, про які ми згадували вище.
Ще на маршруті буде заповідник "Пекельні ворота" – надзвичайна пам'ятка природи, специфічна скеляста брама, створена силами природи, чи, як подейкують, за участю пекельних сил. Гарно тут виходять фото під брилою, яку начебто тримаєте над головою на витягнутих руках.
А заповідник «Пекло Подловське» є своєрідним скельним лабіринтом, де блоки тріасового пісковика утворюють стіни, пороги та скелі, висотою до 2-2,5 м. По дорозі не оминете Диявольський камінь.
Щоб ви не сумнівалися – є у Польщі й кінець світу. А саме – у Великопольському воєводстві. Хтось любить просто понарікати, говорячи так, маючи на увазі, що живе здаля від цивілізації. Та є справді село з такою назвою.
Кінець світу – альтернативна назва частини села Глушина в ґміні Крашевіце. Сумно, що на хуторі постійно живе лише одна людина – решта виїхали або померли. У хуторі лише два господарства, буквально кілька будівель. Можна на мить повірити, що світ тут справді кінчиться. Та попри все Кінець Світу відомий на всю Польщу й сюди їдуть туристи.
Є у Польщі багато інших кумедних власних назв місцевостей. Раніше такі назви нікого не дивували, сьогодні часто є об’єктом фото для соцмереж, сміху та глузування. Але принаймні біля них хочеться зупинитися та дізнатися більше.
