Warsaw 8.9 ºC
Контакт з нами
Таємничий «Гігант»

У офісі ОТ (організація Тодт) розташованого неподалік від Вовчого Шанця (штаб-квартира Адольфа Гітлера) над озером Мойсе 15 вересня 1943 року зустрічаються, Альберт Шпреєр, міністр озброєння 3-го Рейха, Ксав’єр Дорш - шеф центральної групи ОТ і будівельний інспектор Лєо Мюллер. Декілька днів перед цією зустріччю, фюрер прийняв рішення про початок будівництва нового головного штабу на Дольному Шльонску.

Троє чоловіків мають вже другу нараду. Визначають терміни. І незабаром по тому, 1  листопада 1943 року, на південному сході  від курорту Єдліна-Здруй, у Совиних Горах починаються роботи.

Максимально засекречене  будівництво  під кодовою назвою «Riese», в перекладі: "гігант".

Роботи в «Riese» були найбільшим гірничо-будівельним проектом, під час Другої світової війни. У Совиних горах один за одним повстали могутні, великі і максимально захищені від авіабомб підземні споруди-сховища для Гітлера, командуючого наземними військами, для рейхсфюрера СС, для міністра закордонних справ, а також приміщення для охорони і обслуги. З  інформації, поданої головним енергетиком «Рієсе» - Антоном Далмусем - був намір розмістити в комплексі 40 тисяч людей. Неправдоподібний розмах!

Гітлер постійно цікавився, як просуваються справи над проектом. І один з його ад'ютантів, Ніколас фон Бєлов, був частим гостем на будові. Німецький історик професор Франц Сєдлер написав, що  разом з штаб-квартирою в Совиних горах мав бути збудований потужний промисловий комплекс - другий після побудованого вже у горах Гарц комплексу «Дора», де виробляли ракети ФАУ-1 і ФАУ-2. Яка саме мала би бути продукція цієї підземної фабрики смерті, невідомо. Можливо перший реактивний винищувач Ме-262, або найновіші ракети ФАУ-4.

Саме будівництво отримало ступень найвищого пріоритету у 3-му Рейху. Розробкою архітектурного плану займалось бюро професора Герберта Рімпля, в Берліні. А будівельні роботи взяла на себе Шльонська Промислова Спілка з Єдліні-Здрою. На будову набирались працівники з цілої Європи. Однак Шльонська Промислова Спілка не мала досить досвіду в організації  робіт такого масштабу. На переломі 1943/44 років, посеред працівників вибухнула епідемія тифу. Крім того на будівництві процвітала корупція, і це все разом сповільняло темпи будови. На весні 1944 року до контролю над будівництвом було долучено Організацію Тодт. З того часу  головним виконавчим директором став гаупштурмфюрер СС Зігфрид Шмельхер, архітектор за освітою. Для центральної резиденції дирекції будови, було обрано родинний палац Б'йогм,  розташований у підніжжя Совиних гір, в Єдлінці.

Така величезна будова вимагала великих фінансових вкладень і ще більшої кількості специфічного обладнання, фахівців з гірської та будівельної справи, і простої робочої сили. Джерелом такої сили став розташований поблизу концентраційний табір Грос-Росен. А в околицях Глушици і Валіма навесні і влітку 1944 року було збудовано ще сім ! робочих таборів (Арбайтслагер-AL)

Роботи в Совиних горах продовжувались аж до березня 1945 року. Коли прийшли перші відділення радянської армії, відразу було налагоджене вивезення машин, устаткування і документації до Радянського союзу. Вхід для всіх без винятку до комплексу був закритий. Тому дати зараз точну відповідь, що саме  мали намір виготовляти німці на найсекретнішому об’єкті, неможливо. Дещо знищили самі німці, при загрозі захоплення росіянами, дещо знищили росіяни і служба безпеки.

Але завдяки наполегливій праці дослідників, зараз відкрито і відносно добре описано сім підземних комплексів: Влодаж, Осувка, Речка, Юговіце, Собонь, Замок Ксьонж, Гонтова.

Багато таємниць і розбіжностей у датах початку будівництва. Колишній мешканець Глушици, італієць за походженням, оповідав, що приїхав сюди ще в 1935 році. Підписаний  контракт  зобов’язував приховувати місце роботи і що саме він робить, і таких людей було тисячі. Що з ними сталось, невідомо.

Для чого будували підземні споруди?
-    сховок для Гітлера і його оточення?
-    Підземні фабрики зброї (Ме-262, ФАУ-4)?
-    Лабораторії хімічні, фізичні чи атомні?
-    Дослідницький центр для об’єктів, пов’язаних з гравітацією?

Усі фахівці і дослідники, сходяться тільки в одному, що вжиті заходи безпеки, використані матеріали і засоби позволяють думати – німці збудували набагато більше,  аніж ми сьогодні можемо побачити. Десь у Совиних горах, без сумніву знаходяться добре замасковані від людського ока об’єкти. Можливо там досі стоять машини і обладнання, можливо сховані музейні скарби і легендарна бурштинова кімната, чи зниклі архіви 3-го рейху.

У більшості комплексів є траси, відкриті для туристів.

Найбільший з них, Влодаж, досконало пристосований до потреб туристів. Складається він з 4-х штолень,  загальна довжина коридорів, доступних для відвідування, - 3100 метрів, а площа  більше 10 квадратних кілометрів. Пройшовши лабіринтами до кінця (принаймні, того, що відомий і відкритий для туристів), можна отримати сертифікат, як свідчення про перебування в  найсекретнішому місці часів Другої світової війни. 

Протягом року на терені комплексу проходять театралізовані  реконструкції, з’їзди дослідників і знавців воєнної історії  http://wlodarz.pl/