У цих місцях багато дивовижного. Нижня Сілезія багата на стародавні міста, прекрасно збережені замки й палаци, незвичні гори, заповідники й легенди. Тут, у Вроцлаві, живуть гноми, а у Зомбковіцах-Шльонських створював свого потвора доктор Франкенштейн. Сюди їдуть подивитися на Храми миру – величні об’єкти ЮНЕСКО і на їх у чверть менші копії до Музею мініатюр у Коварах. І лише мандрівники із жилкою золотошукачів знають, де треба звернути з протоптаних маршрутів, щоб потрапити у Злоті гори і Злотий Сток.
Розквіт алхімії
Злотий Сток (Złotу Stok – українською перекладається як Золотий Схил) - містечко, що пишається своєю тисячолітньою гірничою традицією. Перші спроби добути золото гірничими методами тут були вже в X ст. Відтоді Злотий Сток – це не стільки місто, скільки шахта і поселення довкола неї. Вони спільно переживали часи розквіту й падіння. Таким падінням, наприклад, були руйнування тридцятирічної війни (1618 – 1648 рр.). А злетом - прибуття з Відня в 1679 році алхіміка Ганса Схарффенберга. У гонитві за еліксиром вічної молодості Схарффенберг отримав з миш'якової руди потужну отруту, яку назвали арсеніком. Експлуатувати й переробляти арсенові руди виявилося куди більш прибутковим, ніж добувати крихти золота. Сини алхіміка незабаром стали виробниками миш’яку світового масштабу. Ба, перекази кажуть, власне тутешнім арсеніком отруювали самого Наполеона Бонапарта.
У Злотому Стоку мали свій інтерес найславніші банкірські роди. Одним з пайовиків шахти був навіть Віт Ствош – творець славнозвісного вівтаря Маріїнського костелу Кракова. Тутешнє золото спонсорувало подорож Христофора Колумба. Банкір Фуггер пожертвував тоді іспанській королеві Ізабеллі 15 кг золота на покриття коштів експедиції.
У період проспериті Злотий Сток давав 150 кг золота щороку, а за всю історію шахти тут видобули приблизно 16 тон. (Насправді, це зовсім небагато. Нам показували, це усього лише невеличка теліжка.) Після Другої світової війни видобуток впав до 20 кг золота на рік. А 1961-ий і зовсім став кінцем гірничої традиції цього міста.
Період запустіння славної колись шахти тривав понад 35 років. Вода залила виробки, решту докінчили інші явища природи.
Алхімія розквіту
Сьогодні Злотий Сток – місто туристів. Сюди з’їжджаються за пригодами, яких чимало на підземному туристичному маршруті. Задум відродження шахти вже як туристичної розваги кинув у 90-х рр. тодішній мер Злотого Стоку пан Вітольд Лубенецький. І після п'яти років підготовок, у 1995 році, було відкрито Підземну Туристичну Трасу «Золота Шахта».
Починаються пригоди з лабіринту Гертруди. За переказами, багато років тому в шахті стався потужний вибух, під час якого загинуло четверо гірників. У ті часи рішення про рятувальну акцію приймав власник шахти. І ось цього разу він вирішив, що шукати лише чотирьох зниклих не рентабельно. Тоді Гертруда, дружина одного із пропалих гірників, вирішила сама добратися до місця катастрофи і врятувати улюбленого чоловіка. З факелом у руці й вузликом їжі увійшла вона в гірничодобувні лабіринти… Минали дні, а Гертруда не виходила. Ймовірно заблукала в коридорах-лабіринтах золотої шахти і лишилася там навік. Цей факт було зафіксовано навіть у міських літописах. Пізніше гірники розповідали, що коли хтось із них був заблукав, у шахті вчувалися дивні відголоси кроків. Гірник йшов на звук відлунь, які доводили його до виходу. Ніколи, однак, нікому не удалося побачити таємничу особу, яка таким чином рятувала людей. Так з’явилася легенда, що це добрий дух Гертруди приходить на допомогу. Кажуть, що буває й сьогодні якомусь блудному туристові Гертруда вказує дорогу до виходу.
Для безпечного відвідування Штольні Гертруди відкритим є 500-метровий відрізок лабіринтів. У тій частині можна побачити багату експозиції карт і планів шахти періоду від XVIII до XX ст. (поміж іншого, таємничу мапу Чорної Штольні); виставку давніх гірничих і металургійних інструментів, мінералів, лабораторну піч, у якій витоплювали золото, візок до транспортування руди.
У бічних коридорах, які колись виконували функцію складів вибухових матеріалів, облаштовано алхімічну лабораторію, таку, яка була у Ганса Схарффенберга. Кажуть, що насправді Схарффенберг шукав еліксир довголіття для свого улюбленого щура, який подихав від старості. І одного разу так нахімічив, що замість цілющого, як сподівався, порошку отримав арсенік, яким отруїв улюбленця. Зате відкрив новий хімічний елемент.
Не менше зацікавлення у туристів викликає підземна скарбниця. Тут просто перед вами лежать, поблискуючи, 1066 золотих злитків (що дорівнює 16 тоннам золота, видобутого тут золота за 1000 років роботи шахти). Руки самі тягнуться крізь решітки, щоб помацати цей магнетичний метал. І туристам це дозволяють. До речі, знаєте, насправді золото дуже важке. Наповнені рюкзаки, з якими бігають золотошукачі у фільмах – міф. Для забави підпускають спробувати підняти (і винести!) золотий злиток, міцно взявши двома пальцями. Ще нікому це не вдалося.
Від неприступних блискіток переходимо у Коридор Смерті. Цей визубрений на вищому поверсі коридор має свою похмуру історію. Тут-бо засуджували на смерть гірників, підозрюваних у крадіжці золота. Засудженого ставили під стіною, його руки аж по лікті вкладали в спеціально визубрені діри, після чого отвори замуровували. Люди, закуті в скелю, вмирали в страшних муках. Зараз часи, на щастя, змінилися. Проте сьогодні туристів також перевіряють, щоб вони чогось не винесли із шахти. На виході нам ув’язнили голови і руки у спеціальній гільйотині. Але обійшлося тим, що просто відшмагали: чи не почується по кишенях дзвін металу.
За гірничими віруваннями золото в шахті стережуть гноми. Кажуть, що це гірники, які загинули колись у підземних завалах. Гноми досить доброзичливі, часто рятують людям життя. У Золотому Стоку можна зустріти Сірого гнома, який з'являється несподівано з мерехтливою лампою. Легенда запевняє, що якщо зустрітися з ним поглядом, то це гарантує здійснення мрій. Однак якщо в очі гнома подивиться погана людина, може лишитися в шахті навік...
Тому найкраще в шахті нічого не чіпати, а вражень й так вистачає. Наприклад, частину траси відвідування можна подолати, з’їхавши з восьмиметрової гірки у суцільну темінь. Пореготати у Музеї Застережень, оголошень і заборон, яке є унікальним зібранням табличок начебто правил поведінки у шахті, але, як вчитатися, то просто потішними гаслами, типу: «Не жбурити молотком, стоячи на підмостках! Або більш амбіційне «Що ти сьогодні зробив для пониження собівартості?».
Але найбільш вражає переправа у Штольні Гертруда. Частину її лабіринтів можна лише перепливти. Підземна річка – це щось! Навіть у 15-особовому човні з друзями почуєшся, мов сам на сам з Хароном. Та й човен має таку оптимістичну назву – «Титанік».
Усього у золотій копальні для туристів доступні 300-кілометрів лабіринтів у двох штольнях: Гертруда і Верхня. У цій другій є єдиний в Польщі 8-метровий підземний водопад.
Алхімія пригоди
Продовжуючи екскурсію, переходимо до Верхньої Штольні. Вхід до неї у верхній частині Золотого Яру, біля підніжжя великої каменоломні. Не знаєш – не знайдеш. Цю гору також двічі експлуатували: раз в гонитві за золотоносними жилами (у середньовіччя), та в XVII ст. у пошуках арсенової руди.
Тут цікаві різноманітні форми і розрізи тунелів, види перекриттів, вручну ковані середньовічні виробки із слідами різця та також потужні відсіки для золотоносних руд. Та особливо усіх захоплюють підземний перехід до Чехії (унікальний кордон держав) і єдиний у Польщі підземний водопад. Глибоко під землею, в малому відсіку, вода з висоти восьми метрів з гуркотом спадає просто до ніг відвідувачів, щедро обдаючи наші захоплені обличчя.
Назовні з цього рівня туристів вивозить Підземний Помаранчевий Трамвайчик – ще одна несподіванка золотої шахти. На поверхні чекає майстерня, де можна спробувати промивати руду, пошукати золоті крупинки, піддивитися, як виливають злитки і карбують золоті монети.
Екскурсоводи на виході дуже запрошують кожного до місцевої кав’яреньки на смачну каву чи чай. Не піддайтесь цій спокусі! Знаю напевно, що у тамтешній воді є певні дози миш'яку. І хоча напої не зашкодять вашому здоров'ю, то обов’язково спричинять залежність: від цього місця, цікавих легенд Золотого Стоку і пригод.
Поруч: Крива Вежа в Зобмковицях Шльонських з XV ст. Під вежею, за легендою, свою лабораторію мав доктор Франкенштейн. Зараз тут дещо моторошний Музей. Людям вразливим, із слабкою психікою, краще не заходити. Щороку у жовтні у Зомбковицях Шльонських проходить міжнародний Зліт Монстрів. Вулиці міста потвори просто окупують.
Цікавим є й те, що власницею Золотого Стоку є жінка. Делікатна, золотоволоса, натхненна пані Ельжбета Шумська. Саме їй завдячує шахта своїм розквітом. Й хоча тут, за оцінками експертів, є ще понад 30 кілограм цінного металу, однак справжнім золотом пані Шумська вважає туристів і чи не власноруч змішує для них приворотні чаї.
У літній сезон золота шахта працює:
з 1 квітня по 31 жовтня
з 9.00 до 18.00 (вхід з провідником кожні 15 хвилин, останній – о 17:30)
Квитки рекомендує попередньо бронювати за тел: +48 74 817 55 08 або е-листом на biuro@kopalniazlota.pl
Тривалість екскурсії 1,5 год.
Варто брати теплі речі, оскільки температура в підземеллі стабільно 7 градусів.
Вартість квитка – 15 злотих.
У цю шахту можна не тільки відправитися на екскурсію, а й замовити цілий пакет пригод (квест із сюжетом). Більше інформації http://kopalniazlota.pl/
Після виходу з штольні варто звернути увагу на заховану за струмком навпроти Багнисту штольню. З неї струмочком випливає вода, утворюючи на вильоті малий колодязь. Легенда каже, що це Джерело кохання. Хто нап'ється з нього води й думатиме про особу, яку кохає, то буде з коханою людиною сто років.
Як доїхати:
Орієнтуємося на Вроцлав. Звідти – на південь у напрямку міста Клодсько. Злотий Сток лежить майже на кордоні з Чехією.
Їдучи авто, керуємося на Зомбковіце-Шльонське-Пачкув-Каменець-Зомбковицький. Або Клодсько-Ниса-Злотий Сток.
***
Копальня золота Злотий Сток у 2008 році отримала престижний Сертифікат Польської Туристичної Організації. «Наша організація оцінила належне створення туристичного продукту, в якому новаторство, привабливість, оригінальна комерційна пропозиція, а також їх відчутний вплив на розвиток локального туристичного ринку», - відзначає Директор представництва Польської Туристичної Організації в Києві пан Влодзімєж Щурек .
Автор: Олена Бондаренко
