Королівські Лазенки – палацово-парковий комплекс у Варшаві, найкрасивіший у столиці, один із найкрасивіших у Європі.
Дослівно назва перекладається як, як і чується - лазні, лазєнки - королівські купальні; хоч розкіш комплексу, на перший погляд, ніяк не асоціюється із гігієнічними процедурами. Королівські Лазенки у Варшаві – це розлогий парк із мальовничими алейками, каналами, водоймами, прикрашений численними чудовими скульптурами. Серед алей парку, в різних його частинах розташовані старовинні будівлі. І власне у одній з них - Палаці на воді - була баня великого коронного маршала Станіслава Любомирського.
Лазєнки, вони ж - Палац Лазєнковий, спершу були маґнацькою резиденцією, а з кінця XVIII століття — королівською. Коли Лазєнки стали літньою резиденцію короля Станіслава Августа Понятовського (король відкупив маєток у родини Любомирських за 1 100 000 злотих), лазні перебудовують на невеликий за розмірами палац. Бані стали видатною пам'яткою в стилі класицизму.
Не такий пишний зовні, палац вражає бароковими інтер’єрами. Картинна галерея палацу мала в своїй збірці оригінали картин найвидатніших художників. Парк площею майже в 80 гектарів – з усім багатством архітектури і природи – також є вираженням естетичних уподобань останнього короля Польщі.
На перебудову палацу й саду пішла величезна сума. Король так хотів оселитись у цьому місці, що перебрався в Лазєнки ще під час ремонту. Молодий король відрізнявся марнотратністю, і в його голові виникали все нові ідеї. Ремонт не закінчувався…
Коли житлові павільйони були готові, в Лазенках почали думати про театри. Таку функцію повинен був виконувати дім «le Trou-Madame». Його назвали Малим театром. Незабаром він дійсно виявився занадто малий і був покинутий. Театр влаштували в новозбудованому будинку під назвою «Помаранчарня» (Оранжерея). Театр був призначений для короля і його двору. Тоді ж почалося будівництво чудового амфітеатру, зі сценою на острові і глядацьким залом у формі півкола.
Нині парк слугує тим самим потребам, що й за часів монархії. Тут проходять різноманітні культурні, наукові й спортивні імпрези та заходи. Календар розлогих заходів є на сайті Лазєнок. Головний вхід від вулиці Алеї Уяздовські поряд з «Бельведером» (найпрестижніший варшавський ресторан).
Лазєнки є улюбленим місцем для прогулянок жителів Варшави і обов’язковим пунктом екскурсій туристів. Задля безпеки малих дітей у парку заборонено ковзатися на роликах, скейтах, кататися на велосипедах (біля входу у парк є паркінг для велосипедів). Зате прекрасними водоймами можна плавати на гондолах, а на стежках парку раз по раз зустрічати гонорових павичів.
У парку також натрапите на Мисливський палац, будівлі Старої і Нової помаранчарні (оранжереї), чудесного Амфітеатру, Білої хатки, Божницю Сивіли…
Ліворуч від головного входу, над ставочком, стоїть найвідоміший у світі пам'ятник Фредерикові Шопену. Улітку, у вихідні, просто неба, під пам’ятником організовуються концерти, на яких лунає музика цього геніального композитора.
Історія Лазєнок нерозривно пов’язана з історією Польщі і Варшави. З часів мазовецьких князів Лазєнки належали впливовим сім’ям і польським королям, російським царям (1817), уряду (після 1918), німецьким окупантам, а в 1960 р. був заснований Музей «Королівські Лазенки», який є сьогодні візитівкою столиці.
Періоди, коли Лазєнки перебували у руках чужинців, руйнували палац і парк. У 1817 році Лазенки купив цар Олександр I. У Великому флігелі зробили юнкерське училище. Дерев’яні будинки Турецького будинку і Китайського мосту розібрали. Царські садівники змінили навіть розташування паркових алей і каналів.
Сам Олександр I не жив у Лазенках. Микола I і Олександр II були тут кілька разів. У Лазенках приймали видатних гостей. Їх відвідували князь Веллінгтон, прусські, англійські й австрійські князі. У 1897 р. тут жив король Сіаму, в 1889 р. – король Румунії, а в 1900 р. – шах Персії. При відсутності великих гостей парк був місцем прогулянок жителів Варшави.
Ще гірше було за німців. Німецька влада прийшла сюди вже у вересні 1939 р. Німці закрили палац і парк для польського населення. Палацові фонди були розграбовані. В кінці грудня 1944 р. німці підпалили палац. У парку загинуло чверть дерев.
Після звільнення, в березні 1945 р., опіку над Лазенками взяла на себе спеціальна «Станіславівська майстерня», створена при Бюро відновлення столиці. Велися пошуки в руїнах, відкопували скульптури і архітектурні деталі. Великий внесок у відновлення Лазєнок зробив проф. Марек Квятковський, який багато років був директором музею.
Поляки пам’ятають історію Лазєнок, можливо тому для них це не тільки палац і сад, а символ, частина життя країни.