Надзвичайно реалістичні постаті людей входять під землю й виходять з неї на іншому боці вулиці.
Кожен, хто бачить цю сцену, вражається. Cемеро людей западають під землю… А на іншій стороні – з’являються знову… Різної статі, віку – хто вгруз по кісточки, хто провалений по пояс.
Така приголомшлива інсталяція є у Вроцлаві на перетині вулиць Свидницької і Пілсудського. Автор, скульптор Єжи Калина назвав її «Перехід 1977-2005». Але ця композиція більше відома як «Пам’ятник жертвам воєнного стану».
Пам’ятник був відкритий у ніч на 12 і 13 грудня 2005 року до річниці воєнного стану у Польщі.
Ту ніч, з 12 на 13 грудня 1981 року поляки не забудуть ніколи. Тоді в Польщі був введений «stan wojenny», який означав практично моментальні арешти керівників і активістів «Солідарності». Тієї ночі таємні служби затримали 5000 осіб. А за два наступних місяці ця цифра збільшилася до 40 000. Багато з арештантів назавжди зникли в катівнях, а серед поляків, які ніяк не вірили, що таке можливе в їхній країні, оселився страх. Люди мовчали, побоюючись репресій, а ті, хто більше не міг терпіти, йшли в підпілля. Воєнний стан відмінили через два роки. А 12 грудня 2005 року – через 24 роки після тих подій – на місці, де проходили найактивніші демонстрації, з’явився «Перехід 1977-2005».
Люди, дивлячись на чотирнадцять постатей бронзових людей, бачать у них різний символізм. Це нагадування про політичну кризу. Це вигляд сірих, однакових на перший погляд, людей. Це протест – сірі люди зникають під землею, йдуть у підпілля… Це зміни, Інший бік реальності. Нова вільна Польща. Ті ж люди виходять на світло, до життя.
Жителі Вроцлава називають цей пам’ятник нагадуванням про часи «що слушно минули» (czasy słusznie minione).
Спочатку скульптура була встановлена у центрі Варшави в 1977 році на перетині вулиць Мазовецької і Свєнтокшиської. Мала служити декорацією для телевізійної програми. Після зйомок усе розібрали, фігури, зроблені з воску, на довгі роки потрапили до Національного музею.
А потім ці фігури стали прототипами для нових – бронзових. Кажуть, що автор деяким скульптурам додав риси своїх близьких.
Єжи Калина (Jerzy Kalina) – відомий скульптор, художник театру і кіно, автор перформансів, мистецьких акцій, інсталяцій, режисер анімаційних та документальних фільмів, театральних постановок. Один з перших художників-перформерів у Польщі. Закінчив школу мистецтв у Тарнові і факультет живопису Академії мистецтв у Варшаві.
Скульптор за роботою
Єжи Калина завжди активно реагував на найважливіші події в історії Польщі. У 80-х роках працював з незалежним культурним рухом. З моменту воєнного стану співпрацює з костелом. Був другом ксьондза Єжи Попелюшка, робив різні інсталяції в костелах.
У його творчості змішані повсякденність і мистецтво. Роботи «Пасаж», «Перехід 1977-2005», «Таємна вечеря», «Bon Voyage» та інші демонструють постійний пошук, прагнення до художньої провокації, відображають соціальні, політичні, релігійні проблеми.
Єжи Калина.
З 1973 року Калина працює в кіностудії, де створює свої анімаційні фільми. Співпрацює з провідними польськими театральними режисерами. У 1989 році дебютував з власною виставою «Пілігрим і мандрівники» на музику Яна Качмарека.
Учасник виставок і фестивалів у Мюльхейме-на-Рурі, Мюнхені, Мельбурні, Тайбеї, Тайвані, Сінгапурі, Єрусалимі. Має багато різноманітних нагород. За інсталяцію «Перехід» отримав у 1977 році нагороду ім. Ципріана Норвіда.
