Warsaw 3.9 ºC
Контакт з нами
Пєскова Скала біля булави Геркулеса

Замок Пєскова Скала  - найкраще збережений замок на Шляху орлиних гнізд. Його не сплутати із жодним іншим, бо поруч із замком стоїть характерна 25-метрова скеля – Палиця Геркулеса.

Традиційно Шлях орлиних гнізд проходить у напрямку з Кракова до Ченстохови.  Перший замок на Шляху з’являється вже за 15 км від Кракова. Тому туристів тут не бракує. Щоб не потрапити у транспортний колапс вихідного дня, краще розпланувати собі час і дорогу.

Шлях Орлиних Гнізд включає в себе 25 замків.  Довжина шляху – 163 км, і 188 км, якщо їхати на велосипеді. Колись популярними були автобусні об’їзди, зараз на Шляху вистачає любителів піших і велопрогулянок. Комфортно їздити і власним авто – проте паркінги можуть виявитись малуватими. Протягом усіх 163 км маршрут позначено спеціальними знаками на деревах, каміннях та будівлях у вигляді трьох смужок: білої-червоної-білої, які допомагають не заблукати.

Більшість замків на шляху були споруджені у XIV столітті, за часів правління короля Казимира Великого, який вирішив захистити південні кордони країни. «Орлині гнізда» - назва образна, бо для будівництва замків обирали високі скелі, і будівлі справді виглядали наче гнізда. Мережу замків звели на кордоні із Сілезією для захисту торговельних шляхів з Кракова.

Пізніше ці замки перейшли у приватну власність різних аристократичних сімей. Робились капітальні ремонти й перебудови, оборонні споруди ставали незграбними «родовими гніздами». А потім цими територіями пройшов шведський потоп... Від замків залишились переважно мальовничі руїни. У Боболіце, Міруві, Ольштині, Тенчині і місцевості Огродзєнєц – найбільші.

Замку у Пєсковій Скалі пощастило. Можливо тому, що замок побудований на вершині, оточеній з трьох сторін прірвою.

Уперше замок згадується 1315 року в документах Владислава Локетка під німецькою назвою «Peskenstein». «Stein» означає «скеля», тоді як перший склад походить від старопольської вимови імені Петро — «Pieszko». Так, ймовірно, виникла перша назва замку, оскільки першим приватним власником замку був польський шляхтич Пйотр Шафранець. Роду Шафранців, каже легенда, замок дістався завдяки запальній вдачі одного з солдатів Людвіка Угорського, який випадково поранив Шафранця.

Щоб уникнути скандалів, король подарував замок цьому роду (1377 року). Цей Пйотр Шафранець, його син – також  Пьотр – були вагомими людьми при дворі. А ось внук (теж Пйотр) втратив і повагу короля, і добре ім’я. Третього Пйотра Шафранця просто боялись. Казали, що був він  алхіміком та займався чорною магією, намагався отримати золото із звичайних металів. А при нагоді убив багато людей, переважно купців, яких запрошував у замок, влаштовував для них вечерю, а потім, коли вони засинали, підлога у  покоях відкривалася, й люди випадали на скелі під замком та гинули.

Син його – Кшиштоф – був відомим розбійником, який грабував купецькі каравани, що проходили повз (власне цим у середні віки займались багато власників замків). І так усім дошкулив, що його за наказом короля схопили і стратили у Кракові.

Інший Шафранець відзначився у битві під Грюнвальдом, в якій героїчно громив хрестоносців. І лише у XVI ст. Ієронім Шафранець повернув довіру короля (Зигмунда Старого) до роду. Король навіть видав за Ієроніма свою молодшу доньку Регіну, влаштував молодим  пишне весілля на Вавелі, а на весільні гроші Шафранець розпочав перебудову Пєскової Скали на зручне родинне гніздо у стилі Ренесансу; така на той час була італійська мода.

Замок у Пєсковій Скалі перебудовували не раз. Але ця фортеця-замок-палац справедливо належить до найкрасивіших у Польщі. Замок називають також Малим Вавелем, бо він має подібні кружганки і багато інших елементів у стилі королівського замку.

Цікавою дорогою до замку є доїзд через місцевість  Сулошова (Suloszowa). Це одна із найдовших – 9 км – місцевостей у Польщі, що має лише одну вулицю. Та й вулиця надзвичайно мальовнича: будинки, мов вбудовані у скелі, а дорога в’ється поміж нависаючим камінням, наче дном каньйону.

Після ремонту 2014-2016 рр замок прекрасно виглядає. Біліший за білі вапнякові скелі. Розкішний парадокс - фортеця у стилі ренесанс. І характерна  25-метрова Булава Геркулеса (Maczuga Herkulesa) поруч.

Беручи до уваги, що біля замку Пєскова Скала розпочинається мальовничий Ойцовський національний парк (Ojcowski Park Narodowy), довколишні місця чудово підходять для пікніків і мандрівок на вихідні. По скелях довкола замку снують люди, як мурашки, ще більше підкреслюючи собою, дрібними, велич давньої оборонної споруди.

Утім на лісових стежках не загубитись – усі маршрути виведуть до воріт, увінчаних гербом Радван роду Зебжидовських.  На дитинці приємно перепочити, від вітру тут затишно, а сонця завжди багато.  Привертає увагу вежа з годинником. Годинник нетиповий – із знаками зодіаку. Це здобуток вже XX століття, тоді нова вежа замінила середньовічну, що завалилася. Друга башта замку, середньовічна, зберіглася, але відвідувачів замку туди не пускають. До неї прилягає двоповерховий флігель XVII століття.

Коли замок створювався як оборонний, про особливу його красу не думали. Але один із наступних власників – Станіслав Шафранець - оцінив красу долини річки Пронднік і довколишні пейзажі. За його командою у ІІ пол. ХVI ст. біля східної вежі збудували оглядову лоджію, з якої і сьогодні відкривається чудовий вид на долину з річкою і скелею Геркулеса. Лоджія є єдиним прикладом такого типу архітектури в Польщі. Під нею закладений чудовий італійський сад (у нижньому бастіоні; туристів туди теж не пускають).

В одному з бастіонів є чималий ресторан, на вершині — просторий оглядовий майданчик. У скляних шибках ресторану замок відбивається оригінальною химерою.

Красивий двоповерховий внутрішній двір з аркадами в стилі Ренесанс побудований за зразком Вавелю. Тут можна побачити 21 ґаргулью в образах тварин і людей. На дитинці є також колодязь, глибиною 40 м. У чотирьох великих залах замку музей, де часті заїжджі і цікаві власні експозиції картин, скульптур та меблів.

У замку зберігаються вивезені у 1920 році перед більшовицьким наступом із костелу Святої Трійці із Бережанського замку цінні цинкові саркофаги представників роду магнатів Сенявських.  Цікавою є й каплиця св. Міхала, збудована перед шведським потопом у 1655 році й яка дуже нагадує одну із каплиць на Вавелі.

Найвища частина замкового пагорба називається Скеля Доротки. Тут до середині ХІХ ст. стояла найстаріша частиною верхнього замку. Вона складалася з високої вежі, квадратної біля основи і восьмигранної угорі, й двох невеликих будівель. З цією частиною замку пов'язана легенда про Дороту – начебто невірну дружину одного з Шафранців, яку жорстокий чоловік наказав живою замурувати в підвалі під вежею. Дорота досі з'являється на замку як Біла Дама Пєскової Скали.

Замок сам по собі не розкаже багато зі своєї історії. Він вражає красою і довколишніми пейзажами, а ось щоб дізнатися більше фактів, варто замовити екскурсію з гідом.

Ціна вхідного квитка 11 злотих.

Офіційна сторінка замку.

ЗАПЛАНУЙ МАНДРІВКУ

Хочеш довідатись більше, підпишись на розсилку