Warsaw 16.1 ºC
Контакт з нами
Замок у Красічині – ренесанс над Сяном

Це близько від України і дуже красиво. Вишуканий білий замок посеред розкішного парку. «Красуня» – називають його місцеві.

Приїхати до замку в Красічині можна кожної пори року – приголомшливі враження гарантовані. Легкий, мов збитий крем, білосніжний замок, залежно від сезону, потопає у зелені, квітах, золоті, губить між білим.

Треба відразу налаштуватись на довшу прогулянку – парк довкола замку має велику територію і свою історію. Разом із замком творять найкрасивіший ренесансовий ансамбль у Польщі.

Від України це зовсім недалеко. 10 км від Перемишля. Саме містечка Красічин непоказне: це маленький населений пункт, у якому трохи приватних будинків, 440 жителів, невиразний центр, гарний парафіяльний костел святих Марцина і Варвари, збудований 1760 року Потоцькими, й власне надзвичайний замок.

Замок знаходиться в низині біля правого берега річки Сан. Знайти його легко: по дорозі багато інформаційних таблиць, під замком – туристичних автобусів. Вхід на територію замку і парк безкоштовний. Екскурсії кімнатами, вежами й підземеллям лише з гідом і платний (15 злотих за 50 хвилин екскурсії).

Наприкінці XIV ст. на місці замку  існувало дерев'яне укріплення з мурованою надбрамною вежею. Від родини матері його успадкував Станіслав Красицький (перемиський каштелян), який розпочав зводити на його місці мурований замок з міцними стінами, 4-ма наріжними 4-ярусними вежами, двоярусною житловою будівлею біля старої мурованої брами (1580 р.).

У кожної вежі своє ім’я: Божественна з куполом, Папська з Аттикою у вигляді папської корони, Королівська з шістьма маленькими башточками і Дворянська з оглядовим майданчиком. Ці назви символізують устрій світу — чотири ступені в ієрархії влади — Бог, церква, монархія і дворянство. У замку є ще одна найвища вежа, яка називається Годинниковою.

У XVII столітті відмовилися від оборонних функцій замку, завдяки чому почалася повна реконструкція будівлі з метою перетворити її на репрезентативне місце-палац. Роботи вів італійський архітектор Галеаззо Апані. Роботи тривали до 1633 року. Бастеї було перебудовано на башти з аттиками,  бійниці замінено вікнами, а у Божественній башті зробили каплицю (на зразок Вавельської). Житлові будинки оздобили внутрішні галереї.

Біля старих воріт з’явилась лоджія з куполом і тоді ж - Годинникова башта. Нову браму зробили в західному крилі, до неї вів міст над широким ровом. Біля східного крила звели новий житловий будинок. Замкові мури перестали виглядати, як оборонні – стали оздобною прикрасою. Замок обвели земляними бастіонними фортифікаціями, рів заводнювали водою з Сяну.

Красічинський замок завжди був магнатською резиденцією,  улюбленим дітищем шляхтича Марцина Красицького, тут приймали високих гостей і не одну королівську родину; але за довгу історію Красічин неодноразово переходив від одного магнатського роду до іншого, зазнавав злетів і падінь, побував у руках авантюриста.

Замок пережив не одні воєнні дії;  у 1726 році замок спустошили царські війська разом з козаками. Особливо постраждав інтер'єр. Тодішній власник замку – Люблінський воєвода Тарло -  зміг тільки частково відбудувати його.

До Другої світової війни замок Красічин був родовою резиденцією Сапєгів. Вони прикупили ще декілька ближніх сіл, збудували пивоварний, лікеро-горілчаний та ткацький заводи, цегельню, впорядкували занедбане замкове подвір'я. За Сапєгів Красічин славився  розкішними інтер'єрами, колекціями картин, книг, гобеленів та інших цінностей. Але й  Сапєгам із замком не пощастило - 1852 року в замку сталася велика пожежа. Згоріла майже вся будівля, крім каплиці. Відновили, що могли, але інтер’єри довелось забілити, відтворювати наново, оборонні рови засипали.

Замок потерпав ще не раз. Найбільшої шкоди завдали замку радянські війська у  1939 році. За цей час було повністю знищено декор приміщень, вивезено всі меблі, сплюндровано родинні каплицю, гробовець. Нова реставрація зовнішніх мурів замку, розпочата 1963 року триває донині за державні та приватні кошти. Відновити старий декор і умеблювання приміщень було визнано за неможливе.

Єдиний частково збережена кімната - мисливська. Її врятували тільки тому, що один з робітників замку замурував вхід, і більшовики не знали про її існування. Сенсацією стало теж знаходження там у шафі таємного входу до коридору, який дозволяв непомітно покинути замок і вийди далеко у лісі, під сусіднє село. На жаль, коридор досі засипаний…

Останніми роками – з 2010 р.,  відновленням замку зайнялися всерйоз. Було пророблено величезну кропітку роботу. Замкові стіни дійсно мають виняткову графітову декорацію. Малюнки, утворені в штукатурці, покривають 7 тисяч квадратних метрів муру! На малюнках - погруддя римських імператорів, постаті польських королів, святі, предки родини Красіцьких, сцени полювання.

У внутрішньому дворику замку дуже затишно. Тут можна зробити фото на пам’ять та гарні обфотографувати сам кожну вежу. Незвично, що немає ніякої рослинності, ні криниці (як то при замках з огляду на можливі облоги) – лише лоджія з куполом і два житлових крила, в тому числі північне, з внутрішньою галереєю.

Замок нині належить Агенції розвитку промисловості (Agencja Rozwoju Przemysłu). Це Агенція провела ремонтно-будівельні роботи й дала шанси замку Красічин стати знову безцінною перлиною. При замку є готель, чудовий ресторан, сувенірний кіоск, інформаційні матеріали.  Кажуть, нащадки Сапєгів судяться за замок, але шансів виграти судовий процес у них мало.

Парком довкола замку можна гуляти годинами. Вік деяких дерев перевищує 150 років, дуби і липи мають імена, бо у традиції роду Сапєгів  було з нагоди народження дівчинки садити липу, народжувався хлопчик – садили дуб. Прогулянка липовою алеєю, чи відпочинок під могутнім дубом Адам дають багато до роздумів про тлін і вічність, рід і спадкоємництво.

У парку біля замку мальовниче озеро з качками та лебедями. У озерцях біля в’їзду в замок – його прекрасне відображення у воді, яке дає натхнення багатьом фотохудожникам.

Сторінка замку -  https://www.krasiczyn.com.pl/