Вал Поморський є одним з елементів східної оборонної системи німецьких військ, який у важких боях здобула 1-ша Армія Польського війська під час берлінської операції.
Смуга фортифікацій простягнулася вздовж озер від Щетінка, коло Кренгі, Дудиляни, на захід до Надажиц.
Укріплення будували вздовж західного берегу озер: Добре, Здбічно, Смольне і Люб’яна, потім через Валч, понад озером Радунь, крізь Страчно і Стзалін до Тучна, далі прямує західним берегом Драви, і доходить до Сантока.
Найбільша кількість схронів, окопів, протитанкових ровів розкидана коло Надажица, Здбіц, Валча і Стшелін. А найзапекліші бої велись у районі Здбіц, Гольц та Іловца.
Планувати систему фортифікацій вздовж східного кордону, німці почали вже наприкінці двадцятих років. Групи геодезистів, що оновлювали карти місцевості, і значили ключові висоти майбутньої лінії фортифікацій, з’явилися навесні 1931 року. А рік потому почалось будівництво 20 залізобетонних бункерів в околицях Стрончно, Прусінова та Стжаліна (Strączna, Prusinowa i Strzalin). Разом з тим були облаштовані спостережно-бойові позиції між озерами Здбічно і Добре.
Влітку 1934 року укріплення почали будувати вздовж цілого польського кордону. Деякі з бункерів були велетенські, у них вільно розташовувалися близько 100 бійців, а 2-х метрові стіни з армованого бетону витримували пряме попадання авіаційної бомби.
Украй важка ситуація на Східному фронті змусила німців переглянути загальну концепцію оборони, і врахувати натуральні природні перепони: озера, болота, ліси, фортифікації були зміцнені та посилені за допомогою мінних полів і колючого дроту.
Бої на Поморському Валі, були чи не найважчими для солдат 1-ї Польської Армії. Великою перешкодою були погодні умови: мороз -18 градусів, дошкульний сильний північний вітер, зі сніжними буранами.
З 29 січня по 12 лютого велись запеклі бої на Поморському Валі. Сьогодні про ті славетні часи можна дізнатися, відвідавши Музей Боротьби за Вал Поморський або, сівши на ровер, проїхатись разом з гідом одним з п’яти маршрутів посеред озер та старих масивних залізобетонних бункерів.
Маршрути мають кольорові позначення, найкоротший - 15 кілометрів, позначений синім кольором, й 29-ти кілометровий - чорного кольору.
Третій маршрут, червоний, має довжину 82 кілометри. Ще два маршрути: 100 і 109 кілометрів, під силу здолати любителям військових пригод та історії. Вздовж туристичних маршрутів розташовані 10 скаутських становиськ, які служать базами відпочинку для туристів та мандрівників.
