Збудований у XII столітті готичний замок у дольношльонському Вленьському Гродку (Lehnhaus)), найімовірніше, є найдавнішою мурованою оборонною спорудою у Польщі.
Зведення замку приписують князю Болеславу Кривоустому. Початково будівля складалась лише з оборонного муру і шестикутної вежі. Потім прибрала округлих форм (діаметром 12 метрів) і у такому вигляді збереглася до наших часів.
Біля замку виросло невеличке поселення, яке швидко отримало міські права (у 1214 році). Місто щодуху розвивалось, особливо у 1278-1368 роках. З’явилась ратуша, міська лазня, багаті квартали. Місто мало право чеканити власні срібні і золоті монети; торгувати сукном, сіллю, збирати мито.
Місцеві називали замок від імені Ядвіги (Hedwigsburg), після Другої світової побутували також назви: Ленно (Lenno), Ленно-Замок, Лубки-Замок (Łupki – Zamek). Зараз має назву замок Вленський Ґрудек (zamek Wleński Gródek).
У середині XIII ст. у замку жив відомий своїми авантюрами Болеслав II Рогатка, який тримав ув’язненим у замковій вежі вроцлавського біскупа Томаша і свого шваґра, вроцлавського князя Генріха IV Пробуса.
ХIV століття – це подальша розбудова об’єкту і поява так званого середнього замку. Як то нерідко бувало, власники замку часто-густо змінювалися, ніхто про будову особливо не дбав. У 1646 році на замку сталася пожежа, згоріло все, що могло згоріти, залишилися руїни.
У XVIII ст. замок купив граф Ґрюнфельд, після його смерті, у 1804 р. замок став власністю родини Хауговитц і залишався їхнім до Другої світової війни.
II половина XIX століття принесла для міста певний економічний розвиток. Влень було визнано санаторно-курортним містечком завдяки тутешньому особливому мікроклімату. Санаторій над річкою Бубр надавав бальнеологічні послуги.
1945 року місто зайняли радянські війська, передали місто Польщі, а місцеве населення було виселене у Німеччину. Замок і містечко були без більшої уваги.
У 1989-1994 рр. руїнами замку зацікавились археологи. Башту, з якої небезпечно сипалось каміння, відреставрували.
З давніх часів залишилась збережена башта, нині доступна для туристів. Якщо вийдете на неї за доброї погоди – можна побачити Карконоші, Качавські гори і Ізерське поозер’я.
Маленький Влень теж вартий уваги.
До списку культурної спадщини занесено:
• Саме місто Влень
• Євангеліський цвинтар з брамою і чотирьома капличками, XIX ст. (ul. Górska)
• Католицький цвинтар (XVII-XIX ст.) біля костелу (XV ст), ul. Kościelna
• Ратуша (XVIII ст.), скромний двоповерховий будинок. Суттєво відремонтований у 1994 р. Над входом до Ратуші напис: Post nubila Phocbus-Excinere phoenix 1823-24, що означає Po deszczu słońce z popiołów odradza się Feniks (Після дощу сонце з попелу відроджується Фенікс)
• будинок (XVII ст), ul. Bohaterów Nysy 34
• вілла (1912 р), ul. Górska 1
• кам’яниця (XIX/XX ст.), ul. Kościelna 1.
• Дерев’яна хата (середина XIX ст.), ul. Kościelna 31
• Князівський палац (XVI-XIX ст.), ul. Winiogórska 1, об’єкт у стилі французького бароко, збудований, ймовірно у XVI ст. з пізнішими перебудовами і модернізаціями. Має вісім гербів шльонських родин.
• Костел св. Миколая (1215-1217 рр.), модернізований у 1863-1864 рр.
• Костел св. Ядвіги (1346 р.), біля костелу є мавзолей роду фон Ґрюнфельд
• Будівля Санаторію (1893 р.)
У місті ще багато цікавих історичних пам’яток, що неймовірно захоплює, бо саме містечко нині має менше 2 тисяч населення.
Варто також знати, що ці місця багаті фореллю, тому обов’язково слід її замовити у місцевих ресторанчиках.
