Ще один польський замок, який претендує називатися другим Вавелем. Могутні руїни замку Тенчин височіють на вершині гори, яка колись була вулканом.
Замок Тенчин лежить на Шляху орлиних гнізд біля Рудна. Шлях орлиних гнізд, як відомо, проходить у напрямку з Кракова до Ченстохови й включає в себе 25 замків. Довжина шляху – 163 км. Більшість замків на шляху були споруджені у XIV столітті, за часів правління короля Казимира Великого, який вирішив захистити південні кордони країни. Замки називали «орлиними гніздами», бо для будівництва оборонних споруд обирали високі скелі і ті справді виглядали наче гнізда.
Мережу замків звели на кордоні із Сілезією для захисту торговельних шляхів з Кракова. З вежі кожного замку мало бути видно наступний, щоб легко помітити сигнальні вогні, якими передавали інформацію про наступ ворога.
Замок Тенчин розмістився на висоті 403 метрів. Свого часу це був один з найбільших замків Малопольського воєводства; тут проживали представники одного з найзаможніших та найвпливовіших родів у Польщі — Тенчинські. Перша згадка про околиці замку Тенчин відноситься до 24 вересня 1308 року, коли Владислав Локетек з загоном лицарів перебував в тутешніх лісах і видав документ для абатства цистерціанців у Сулейові.
Вважається, що перший замок (дерев'яний) збудував тут у 1319 р. каштелян Кракова Навуй з Моравіци, він також звів тоді найвищу башту, яка нині носить його ім’я. Наступники каштеляна теж займали достойні посади і змінили прізвище на Тенчинські гербу Топір (Сокира). Замок ріс разом їз авторитетом Тенчинських при дворі короля. Кажуть, що 300 років тому замок називали другим Вавелем і він конкурував із замком Пєскова Скала.
Після Грюнвальдської битви найважливіших полонених лицарів утримували саме у Тенчинському замку у вежі, яка згодом отримала назву «Грюнвальдська», що свідчить про важливість та міцність замку. І довіру до власників замку з боку короля Владислава Ягайла.
Зараз замок Тенчин - мало мальовнича руїна. У 1655 року його сильно знищили шведи. А у 1768 році добила блискавка, яка спричинила пожежу. Довго тривали суперечки про те, чиєю власністю замок був далі, а він тим часом все більше руйнувався…
З 2008 року діє фонд «Ratuj Tenczyn», якому вдалося зацікавити долею величних руїн місцеву владу і змусити почати відновлювальні роботи. На території замку заходити заборонено, там вже довго триває реконструкція, об’єми робіт грандіозні й коштовні. Але дірки у паркані свідчать, що людям замок цікавий, і вони знайшли як оминати заборони.
Цікаво оформлений в'їзд у замок — у вигляді барбакану довжиною 60 м, з отворами для ведення стрільби в зовнішній стіні. Це єдиний приклад такого в'їзду у Польщі. На лівій стороні сіней можна зауважити залишки первісної в'їзної вежі. Далі можна побачити три середньовічних вежі, залишки житлових будинків і каплиці.
Найстаріша вежа з північної сторони називається «Доротка» (XIV століття), зі східного боку «Ізабелла», з південно-східної сторони знаходиться вежа, що використовувалась як в'язниця. Збереглися руїни двох бастіонів - «Грюнвальдського» і «Тенчинського». Це були кілька-поверхові споруди, увінчані аттиками, в стінах були отвори для ведення стрільби.
Ліс між селами Тенчинок і Залас називається Звіринець. Він був колись обгороджений і це були мисливські угіддя Тенчинських. Околиці замку дуже мальовничі!
До речі, на подвір’ї замку росте клен – офіційна пам'ятка живої природи від 15 квітня 1936 р.
Тенчинський замок так змагався із замком Пєскова Скала, що й легенду і привида-жінку має таку ж. За переказами, дружину одного із Тенчинських – Дороту - через підозри у невірності і тому, що вона займалась «непристойними практиками» замурували живцем у північній вежі під назвою «Дорота». (За легендою замку Пєскова Скала, Доротою була начебто невірна дружина одного з Шафранців, яку жорстокий чоловік наказав живою замурувати в підвалі під вежею, що стоїть у найвищому місці скелі). Місцеві жителі Тенчина стверджують, що вони чують стогони і крики бідолашної жінки з руїн.
Подейкують, у глибоких підземеллях замку, десь під колишньою каплицею, досі зберігаються незліченні скарби. Багатства стережуть чорти під виглядом великих собак. Кажуть, скарби можна відшукати лише в два Великі дні у році: у ніч на Різдво і Великдень. Слід, однак, уникати тіні незримого лицаря, який бродить замком у нічний час; бо хто його побачить, зникає назавжди.
Можливо, поки що не варто відвідувати замок через дірки у паркані, а вдовольнитися зовнішнім спогляданням і дочекатися закінчення реконструкції.
