Кожні руїни можна побачити мальовничими, кожні можна сприймати романтично, навіть якщо стан давньої могутності зараз викликає лише сентиментальний жаль. Історія не стоїть на місці. І саме історія найкраще презентує руїни. Якщо поцікавитесь історією замку в Мельштині – зовсім інакше сприйматимете ці зруйновані стіни та розсипи каміння…
Мельштин – дім лицарів
Мельштин – маленьке селище у Малопольщі, ближче до Тарнова, а ще ближче – до Заклічина. Тут приємно гуляти у кожну пору року, бо багато відкритого простору, повітря, зелені. Йдете собі долинами і пагорбами – й раптом натрапляєте на руїни, що виглядають немов відкрита прочитана книга… Така гарна і зворушлива, що хочеться її прочитати. Це руїни справді неабиякої цінності. І варто про них дізнатись трохи більше.
Як випливає з письмових джерел, замок почав будувати у 1347 році краківський каштелян Спицимир. Спочатку замок зайняв східну частину узгір'я - круті та стрімкі схили були ідеальним захистом.
На початку замок служив резиденцією лицарської родини Мельштинських. Оборонною споруда стала лише наприкінці ХIV ст. У західній частині звели високу вежу, яка почала виконувати військову та житлові функції. Старий та новий замки з'єднали надійним муром. Наступне розширення оборонної системи, яке дозволило використовувати вогнепальну зброю, відбулося приблизно 1461 року. Тенденції до посилення захисту свого родового місця Мельштинськими пояснює їх участь у гуситському русі та перехід в опозицію до королівського двору. Отож з північного боку насипали високі земляні рови, перенесли першу лінію оборони на дальшу відстань. Головні ворота також зміцнили.
Та не так тії війни, як зміна власників перемінила замок у подальшому. 1511 року Мельштин продали сусідській родині Йорданів. Замок знову перебудували під магнатську резиденцію, додавши йому затишку й оздоб, характерних для доби ренесансу. Гарним і неушкодженим замок протримався до XVIII ст. 1770 року його зайняли барські конфедерати, а потім підкорили і спалили російські війська. З тих часів замок став руїною.
Замок намагались рятувати. Онук Мацея Ланцкоронського – Кароль, відомий своєю любов'ю до пам'яток історії та архітектури, прагнув захистити залишки замку від руйнування. За його ініціативою 1885 року на замковому дитинці заснували так званий «Мельштинський гуртожиток», який повинен був обслуговувати туристів (!). Кароль Ланцкоронський також у спеціальному договорі уповноважив нових власників захищати цей об'єкт надалі, таким чином фактично віддавши Мельштин з власності сім'ї Ланкоронських.
Замок сьогодні
Зараз власником замку є лісництво Бжеско. Наприкінці 2004 року органи місцевого самоврядування ґміни Заклічин вирішили взяти на себе захист історичних руїн замку Мельштин. Та на сьогодні ситуація з замком не найкраща. Є приватні інвестори, які хочуть взяти об'єкт під свої плани, а лісництво Бжеско не хоче погодитися, водночас саме не справляється навіть з консервацією руїн.
2017 року усе ж розпочалися роботи, завдяки яким були відкриті великі фрагменти замку, які свідчать про його колишню красу та міць. Регіон почав активніше шукати фінансування, бо зрозумів туристичний потенціал руїн.
А поки туристи, випадково натрапивши на замок-книжку, можуть згадати хіба що отакі прочитані легенди. Як колись тут жила св. Кінга. Як був тут у XV ст. центр гуситського руху в Польщі. Як розквітали та занепадали славні лицарські роди. Як боронився замок під час шведського потопу. Як упав аж під час боїв барських конфедератів.
Чого не зруйнувала війна, те пошкодили шукачі скарбів – вони ж теж знають легенди.
Зараз руїни – це частина великої вежі та трохи залишків стін замкових будівель. Серед руїн - вхід до підземного ходу, який, нібито, йде вздовж річки Дунаєць аж до монастиря реформаторів у Заклічині. За легендами, переданими з покоління в покоління, льохи та підземелля також є під усім замковим двориком, і в них заховані величезні скарби, які охороняє… сатана. Розповідають, як один сміливий відправився на пошуки скарбів, але натомість знайшов бочку старого вина - "таку стару, що вино тримав лиш пил, накопичений часом, а усе дерево згнило".
А може то був таки жарт нечистої сили… Бо ж мусять, просто мусять, у такому місці бути справжні скарби!
Фото - з https://podroze.onet.pl/polska/malopolskie/zamek-w-melsztynie-historia-legendy-odbudowa/ck71e3j
