Шахта, та ще й така незвичайна, не може не бути натхненням для художників і всіляких митців. Приїжджали вони сюди, аби черпати натхнення для своєї творчості. Перебування в шахті «Величка» справляло таке сильне враження, що не могло не відбитися на «плодах» творчості. Так тут народжувалися скульптури, картини, літературні твори. Шахтою «Величка» та її історією захоплювався сам Майстер Ян Матейко, автор знаменитого полотна «Грюнвальдська битва», і це захоплення знайшло відображення в темах двох його картин.
Самі шахтарі теж не були позбавлені різних мистецьких талантів, тому соляні камери ставали свого роду галереєю сакрального мистецтва. Це завдяки роботі поколінь скульпторів - шахтарів-самоучок, які оснащували і прикрашали підземні каплиці, шахта отримала статус унікального історичного та архітектурного пам'ятника світового масштабу. Кожне покоління робітників, які працювали тут, залишило свій слід на соляних стінах.
Інтер'єр шахти - це також чудове тло для творів професійних митців. Підземні ландшафти інтригують своєю строгістю, аскетизмом соляних сірих кольорів, спокушають незвичайністю, яка не має аналогів ні в одному іншому місці на землі. Важко було би придумати краще місце для показу творів мистецтва! На тлі сірих стін кольори стають особливо соковитими, а форми - більш виразними. Серед солі свої роботи виставляли зокрема, джазовий фотограф Рішард Горовіц, режисер Єжи Сколімовський і багато інших: Фред Ланге, Тереса Війна-Кенц, Стенлі Ілс, Конрад Поллеш, викладачі та студенти краківської Академії мистецтв. Відомі і менш відомі, художники, скульптори, фотографи - всі без винятку стверджують, що шахта «Величка» надала їхнім творам унікального звучання.
