Замок Дунаєць у Недзиці

Замок Дунаєць у Недзиці – одна з найкрасивіших оборонних споруд в Польщі. Він прославився завдяки знайденій тут у 1946 році таємній схованці з документом, «записаним» вузликовим письмом кіпу. Таким, яке використовували інки в Перу!

Знайдений документ нібито містив інформацію про те, де приховані скарби інків. І азарт шукачів скарбів підсилює легенда про Ульміну.

Легенда розповідає, що у XVIII столітті Себастьян Берзевич, нащадок власників замку в Недзиці, вирушив до Перу, де познайомився з жінкою, з якою мав дочку Уміну. Уміна закохалася в сина лідера повстання інків проти іспанців. Коли повстання закінчилося невдачею, сім’я була змушена втекти. Першим місцем, де вони шукали притулку, була Венеція. Саме там народилася Уміна сина Антоніо. На жаль, незабаром після народження дитини чоловік Уміни був жорстоко вбитий. Зневірений Себастьян, прагнучи рятувати сім’ю, вирушив з донькою і внуком в подальшу подорож Європою. Вони дісталися аж до Недзици, де сховалися в замку, проте їхній спокій тривав недовго. Іспанці дісталися замку – Ульміна загинула, а дивом врятованого онука Антонія батько Уміни віддав під опіку сім’ї Бенешів на Мораві.

Одного дня, 1946 року, правнук Антоніо, Андрій Бенеш, виявив у замку в Недзиці таємничий документ – вузликове письмо кіпу, яке, на його думку, могло містити підказки щодо місцезнаходження інкського скарбу, який привезла з собою Ульміна. Однак скарб досі не знайдено, документ кіпу зник, залишивши таємницю нерозгаданою.

Історія замку поза скарбом не менш цікава. Уперше назва замку Дунаєць з’являється в документі 1325 року. Замок був записаний як власність роду Берзевичів. Після Берзевичів як власники згадуються Вільгельм Другет і його брат Миколай. У 1425 році весь так званий дунаєцький ключ перебував у руках Петра Шварца з Берзевичів, який був підскарбієм Сигізмунда Люксембурзького. Протягом тривалого часу замок слугував угорською сторожовою фортецею на кордоні з Польщею. По інший, польський, бік Дунайця, кордон стеріг замок у Чорштині.

До 1470 року замок залишався у володінні нащадків Берзевичів, а згодом став власністю Емерика Запольї, діда польської королеви, першої дружини Сигізмунда Старого.

Далі протягом 60 років замок належав Лаським: спочатку Єронімові, а потім його синові Ольбрахтові. Відомий своїм гульливим способом життя Ольбрахт Ласький спершу заклав замок, а згодом продав його Дьєрдю Горвату, який ретельно відбудував споруду, водночас перетворивши її на пишну ренесансну резиденцію. Згодом замок був переданий в оренду італо-угорській родині Джованеллі. Вони ним не цікавилися, тож замок почав занепадати. Після вимирання роду Джованеллі замок перейшов у руки Андрія Горвата. Новий власник відбудував бальну залу, яка прославила замок на всю Угорщину – тут відбувалися найгучніші бали. У 1858 році замок перейшов до чергового угорського роду – Саламонів.

Після завершення Першої світової війни замок опинився на території Польщі. Власністю Саламонів він залишався до 1945 року. З 1948 року в замку проводилися реставраційні роботи та часткова відбудова.

У частині приміщень створили будинок творчої праці Товариства істориків мистецтва, інші відкрили для відвідувачів, облаштувавши музей інтер’єрів і історії регіону Спіш. У 1960 році в башті було влаштовано сейсмологічну станцію Інституту геофізики Польської академії наук.

Недзицький замок став знімальним майданчиком для багатьох фільмів. Тут, зокрема, знімали стрічку «Помста». У приміщеннях і найближчих околицях замку було створено польський воєнний фільм «Божевільна ніч». У 1975 році в замку знімали фільм «Мазепа». Тут також відбувалися зйомки фільмів «Яносик» і «Канікули з привидами».

Сьогодні замок є музеєм-готелем та однією з найбільших історичних атракцій південної частини Малопольського воєводства. До замку веде «алея». За в’їзною брамою – двір нижнього замку. У цій частині містяться гостьові кімнати. У музейній частині можна оглянути комнати Саламонів, обставлені предметами XVI-XIX століть. Частина експонатів розповідає про повсякденне життя мешканців фортеці, а інші ілюструють великі історичні події, що тут відбувалися. У музейній колекції також є археологічні артефакти, залишки середньовічної кладки, відтворені інтер’єри, старовинні предмети побуту, зброю, а також експозиція годинників і картографічних матеріалів, пов’язаних з історією Спіша.

Дерев’яні сходи ведуть на оглядову терасу. Через наступну браму веде підйом до верхнього замку та замкових підземель, які слугували як льохи, а також як в’язниця (тут облаштовано так звану кімнату тортур). На краю двору верхнього замку є колодязь, видовбаний у суцільній вапняковій скелі, глибиною понад 60 метрів. У так званих Панських світлицях верхнього замку можна побачити мисливську залу, жупну світлицю та варту.

Особливою принадою Дунайця є мальовнича панорама над Чорштинським водосховищем – великим штучним озером, створеним у 1994–1995 роках греблею на річці Дунаєць, приблизно за 300 метрів нижче замку.

Гребля Чорштин–Недзиця є однією з найбільших в Польщі і не тільки захищає долину від повеней, але й забезпечує виробництво електроенергії та створює чудові умови для відпочинку й водних видів спорту. Завдяки цій греблі рівень води під замком піднявся, і сьогодні його фасад ніби виринає над блакитною гладдю озера, а зі спеціальної тераси відкриваються захопливі види на водну поверхню, гори Пеніни і руїни замку Чорштин по другий бік водойми.

Влітку озером між двома замками курсують туристичні кораблики, а взимку територія перетворюється на популярне місце для прогулянок і активного відпочинку.