Короткий вступ про природу та історію

У давні часи ці місця були недоступними для простих смертних. Це були мисливські маєтки, звідки королі вирушали на полювання і де бенкетували опісля.

Найдавніші згадки про Біловезьку пущу походять з хронік Яна Длугоша. Він описував полювання короля Владислава Ягайла в 1409 році, який запасався дичиною перед Грюнвальдською битвою.

Згодом до Пущі приїжджали наступні польські королі з гостями. Першу резиденцію – дерев’яний мисливський замок – звели у XIV столітті за Великих князів литовських.

Вважається, що спочатку поселення знаходилося там, де зараз розташоване урочище Стара Біловежа. Через часті повені в другій половині XVI століття мисливський двір перенесли на 5 км на південний схід, зберігши при цьому стару назву Біловежа.

Новий мисливський палац, за Зигмунда III Вази, звели на пагорбі — там, де зараз розташований музей та дирекція Біловезького національного парку. Резиденцію Вази знищили польсько-шведські війни.

Останній мисливський двір королів Польщі та Великих князів литовських був збудований у XVIII столітті. У 1752 році в ньому перебував король Август III із Сасів. На згадку про королівське полювання поставлено обеліск, на якому засвідчується, що правитель убив «42 зубри – 11 великих, з яких найважчий важив 14 центнерів 50 фунтів, 7 менших, 18 молодих зубрів, 6 голів молодняка, 13 лосів: 6 сохатих, з яких найважчий важив 9 центнерів 75 фунтів, 5 корів, 2 лосеняти, 2 косулі. Усього 57 голів». Тим самим обеліск фактично документує різанину, бо королівське полювання виглядало таким чином, що сотні гонців заганяли дичину прямо під платформу, з якої король стріляв із заздалегідь заряджених рушниць. Обеліск стоїть на дамбі по дорозі до маєтку губернатора, і мало хто намагається прочитати написи на ньому. Тож поруч інформаційна таблиця. Загалом у пущі і околицях багато інформаційних таблиць, що добре вводять у розуміння унікальності теренів.

Одна з таблиць розповість про часи (початок 1929 рік), коли тутешні ліси активно вирубували. Тим не менше Біловезька пуща, розділена між Польщею та Білоруссю, є останнім первинним прадавнім низовинним лісом у Європі. Тут лишилися місця, де не людина нічого не спотворила. Унікальний залишок пралісу, що колись вкривав весь континент. Величезний природний скарб!

Національний парк і заповідні терени

Щоб запобігти деградації безцінного спадку, довкола теренів, які перебувають під суворою охороною, створено Охоронну зону заповідника, яка займає близько 20% польської частини Пущі. Вхід у серце пущі можливий тільки в супроводі ліцензованого гіда. Гіда замовите у місцевому центрі туристичної інформації. Найпопулярнішим варіантом є тригодинна прогулянка у прадавній ліс, однак рекомендуємо шестигодинну. Хоча це не дешеве задоволення, воно однозначно варте усіх грошей. Найкраще йти раненько – саме на світанку заповіднику вирує життя, птахи заливаються співами, звірі виходять на водопій.

У пущі зовсім немає діяльності людини. Тут все відбувається відповідно до циклу природи, чималий відсоток лісу становить мертва деревина, яка є домівкою для унікальних живих організмів. Дерева доживають свого віку, падають на землю. Їхня деревина поступово перегниває, аж поки зрештою зливається з ґрунтом — цей цикл повторюється тисячоліттями.

У буферній зоні, теж прекрасними – хоч дещо молодшими – лісами, освітніми стежками, маркованими маршрутами можна гуляти самому доволі. Практично немає обмежень для чотириногих улюбленців. Єдине – пес повинен бути на повідку і не шуміти, щоб не лякати звірину. Звірини у лісах багато різної. Особливо останнім часом відзначають приріст вовків. У пущі постійно живе чотири ватаги. Часто при дорозі можна бачити лосів, оленів. Зайці і козиці без страху приходять під домашні обійстя.

Особливістю також є те, що тутешні території зовсім рівненькі. Тут особливо легко, зручно і приємно переміщатися на велосипеді. Стежки, навіть польові і лісові, м’які, піддатливі. У  Біловежі є прокат велосипедів для потреб туристів – щиро рекомендуємо ним скористатися; таким чином ви побачите справді багато. Може, навіть зубра!

Зубр – король пущі

Безумовно, для більшості Біловежа насамперед асоціюється з зубрами. Учені порахували, що у Біловезькій пущі комфортно ужилися б 250-300 зубрів (самці зубрів дуже територіальні). Та у добрих умовах і під охороною зубри швидко розмножились – зараз їхнє поголів’я перевищує тисячу особин, і ареал їхнього перебування значно розширився. Дикого зубра у природніх умовах часто можна зустріти під час прогулянок лісом, полем у Біловежі, Теремісках, Гайнувці, Грудках, а гарантовано – у Показовому заповіднику, розташованому приблизно за 2 кілометри до в’їзду в Біловежу.

У заповіднику, який нагадує невеликий зоопарк, є також рисі, вовки, кабани, лосі, олені та польські коники. Варто звернути увагу на зуброни – гібриди зубра та корови – які за розмірами перевершують види, від яких походять. Для наймолодших відвідання заповідника – цінний урок природознавства, який можна продовжити у лісу, шукаючи слідів тварин, побачених у загороді.

Похід до Показового заповідника найкраще поєднати з прогулянкою освітньою стежкою «Ребра зубра». Короткий, чотирикілометровий маршрут чудово підходить для прогулянки, особливо для тих, хто не має можливості заглибитися в ліси пущі. Додатково на інформаційних таблицях можна почитати різне цікаве на природничі теми. На зворотному шляху варто вибрати лісову освітню стежку , що проходить через ландшафтний заповідник імені Владислава Шафера. Початок прямо біля паркінга. І справді побачите багато свіжих слідів різних звірів!

Якщо сподобається, можете піти на шлях «Вовчими слідами» – це найдовший маркований освітній маршрут у Пущі. Шлях веде майже 12 кілометрів темними лісами і тут майже гарантовано швидше побачите дикого звіра ніж людину.

Звичайно, кожен відвідує ці місця, сподівається на близьку зустріч із зубрами чи хоча б лосями, але варто зануритися у пізнання менших мешканців цих теренів, які створюють складну, цікаву  і унікальну екосистему взаємозалежностей.

Дзедзинка – будиночок Симони Коссак

Не буде перебільшенням сказати, що усі, хто люблять природу, зачаровані особою Симони Коссак. Це польська вчена-біолог, еколог, професор лісових наук, популяризаторка науки. Відома своєю діяльністю зі збереження природних екосистем у Польщі, насамперед у Біловезькій пущі. Як науковиця займалася зокрема поведінковою екологією ссавців. Сама себе називала «зоопсихологинею».

Симона народилася у родині відомих художників Коссаків. За задумом батьків мала б бути хлопчиком і черговим художником, а виявилась дівчинкою і без особливих здібностей до малярства. Тож стосунки з родиною у Симони не склалися. Із шанованого краківського дому дівчина поїхала на край світу, яким тоді була Біловежа, оселилася посеред лісу, у невеликій лісовій хатинці, до якої треба пробиратися бездоріжжям, і проводила незвичайні дослідження, які доводили, що природа не повинна бути власністю людини. Симону не раз називали «відьмою» за уміння  розмовляти з тваринами. У домі вченої жили сокіл, крук, величезна кабаниха Жабка, лосі Кола і Пепсі, рись Агатка. Науковиця відзначалася безкомпромісними поглядами та діями щодо охорони природи, Рекомендуємо прогулятися до хатини Симони і відчути особливу атмосферу життя в гармонії з пущею.

На закуску

Що стосується їжі, можна рекомендувати абсолютно кожне місце у Біловежі: скрізь приблизно той самий перелік страв, виготовлених за регіональними традиціями. Основні страви – польсько-білорусько-литовські: солянка, холодник, картопляна бабка з полядвицею, вареники з опеньками, бургер з гускою, солом’яні деруни… Та що там казати – треба пробувати!  На десерт скуштуйте місцеве тістечко Мартинек, схоже на литовський сенкач. Сенкач також є в кулінарних пропозиціях.

Ще два продукти для перекусу, доступні в звичайних продуктових магазинах – біловезькі цинамонки (дріжджові булочки-равлики з корицею). А спрагу чудово втамовують литовські лимонади, які також можна купити у звичайних магазинах, (особливо рекомендуємо грушевий). Саме ці смаки нерозривно асоціюються із Біловежею.

Цікаво! – Трава зубрівка – місцева особливість. Ця спеція відома як ароматизатор для горілки «Зубрівки», але в регіоні Біловезької пущі, де вона росте в природних умовах, її додають до різних страв. До аромату зубрівки треба звикнути, але смак страв, приправлених нею, приємно дивує. Зокрема, вона надає цікавого місцевого присмаку всім відомим картопляним стравам.

І абсолютний ідеал біловезьких околиць – молочні іриски «Корівки» з Гайнівки – без перебільшення, найсмачніші у Польщі.