Замость – ідеальне місто (Люблінське воєводство)

Задумане італійським архітектором як «ідеальне місто» в самому серці Центральної Європи, Замость виглядає так, ніби хтось переніс шматочок Італії епохи Відродження на схід Польщі. Рівна ринкова площа з різнокольоровими кам’яницями та аркадами, монументальна ратуша зі сходами, схожими на оперну сцену, і мережа вулиць, що ведуть до історичних бастіонів – все це в місті, яке досі залишається поза межами досяжності масового туризму.

Часи поділів, два світові конфлікти, і, особливо, часи ПНР перетворили Старе місто Замостя на руїну. Рятівним стало його внесення до списку ЮНЕСКО, а потім допомогли інтенсивні зусилля місцевих органів влади, які ініціювали консерваторські роботи. Насамперед: відновлення, реконструкцію, повернення до життя.  

Привітні екскурсоводи в костюмах тогочасного періоду цікаво й оригінально покажуть Старе місто з Ратушею та вірменськими будиночками, де міститься музей міста, а потім проведуть туристичним маршрутом бастіону VII з реконструйованими рядами стрілецьких бійниць. Бастіони нагадують, що фортеця, яка «зупинила» навіть шведський потоп, була найсуворішою в’язницею Польського королівства, з 1813 року тут утримували  Валеріана Лукасинського, засновника Патріотичного товариства. Потім вартовий на валах вистрілить із справжнісінької гармати, яка стоїть поруч з артилерійськими макетами, а турист, за бажанням, також може удостоїтись такого привілею.

Свидниця і Явір – дерев’яні чудеса ЮНЕСКО (Нижньосілезьке воєводство)

У Нижній Сілезії є два храми, які виглядають так, ніби хтось вирізав їх з іншого континенту і помістив посеред Європи. Це костели Миру – у Свидниці та Яворі – найбільші дерев’яні храми Європи, занесені до списку ЮНЕСКО. Їхнє будівництво – інженерний  шедевр: без цвяхів, без каменю, але з надзвичайною точністю і величчю. Інтер’єри вражають – балкони, різьблення та позолочені деталі нагадують радше бароковий театр, ніж протестантську церкву. Тиша, світло, що проникає крізь маленькі віконця, запах дерева – це залишається в пам’яті. Обидва міста віддалені усього за півгодини їзди одне від одного. Варто відвідати обидва, щоб побачити, як мистецтво, віра та історія можуть пережити навіть найскладніші часи.

У Свидниці є також єдиний у Польщі Музей Давніх Купців, а також чимало культурних центрів та цікавих місць відпочинку.

Перемишль – чи тут затримався час? (Підкарпатське воєводство)

Це одне з тих міст, де є все – крім натовпу туристів. У Перемишлі архітектура часів розквіту Австро-Угорської монархії, бруковані вулички, що деруться на пагорби, православні церкви, костели і замок з панорамним видом на річкову долину. У міста свій ритм – тихий, локальний, автентичний. На десерт – незвичайний Музей дзвонів і люльок і… ароматна чудова кава (справді, кав’ярні тут вишукані).

Найважливіші пам’ятники знайдете на 3,5-кілометровому маршруті Старим містом. Сині знаки розмітки маршруту починаються на Ринковій площі. Перемишлянський Ринок похилий, як у Сандомежі, і побудований так умисне, щоб сюди не досягали води Сяну, які норовили підтоплювати будинки. Ринок оточений прекрасними ренесансними кам’яничками, найцікавіші з них стоять на вищій частині. Та, що під номером 15, вважається одним із найцінніших зразків маньєризму на півдні Польщі, а з будинку під номером 19 споглядає Око провидіння. Колишні інтер’єри міщанського дому  з повною обстановкою, фотостудією кінця XIX століття  та справжнім фонтаном представлені у Музеї історії міста Перемишля, у кам’яниці під номером 9. Під магістратом (Ринок, 1) спуститесь у підземелля, де найдавніші підвали  датуються середньовіччям.

На розі Ринку, на вулиці Францисканців, привертає увагу однойменний костел XVIII століття, виконаний у стилі рококо. Трошки вище –  давній костел Єзуїтів з (XVII ст.) з двома вежами й фасадом у стилі пізнього бароко. Після розпуску ордену в костелі влаштували склад. На початку XX століття костел знову освячено, й він служив гарнізонним костелом. З 1991 року є греко-католицьким кафедральним собором. Вище Старого міста видніється костел Кармелітів, збудований приблизно 1630 року. І це далеко не всі перлини сакральної архітектури міста.

Сандомир – середньовічне місто як з фільму (Свєнтокшиське воєводство)

Це маленьке містечко виглядає так, ніби затрималося в середньовіччі, причому в найкращому сенсі цього слова. У Сандомирі чудово збереглося старе місто, звивисті бруковані вулички, ратуша з годинниковою вежею і підземний маршрут, що веде через колишні купецькі підвали. Навколо – пагорби, лесові яри та вигини Вісли.

Священник, який розкриває злочини, носиться на велосипеді, поли його чорної сутани розлітаються на всі боки, коли він долає один із семи пагорбів, на яких розташований Сандомир… Але це у фільмі „Отець Матеуш”. Одне з найдавніших польських міст, описане у Хроніці Галла Аноніма, насправді безпечне, хоч має багато магічних і незвичних місць.

Сувальщина – простір і природа (Підляське воєводство)

Це край, де поруч жили і творили різні культури, Ворота на Схід, терени незайманих ландшафтів і тиші, що дають ідеальне перезавантаження, відчуття slow life.

Православні церкви, синагоги, дерев’яні костели та хати з розписаними віконницями, кургани ятвягів, тумани на луках вздовж річки Буг, плескіт риби в польській Амазонці – Нарві, дикі ліси Книшинської пущі, величні зубри у Біловезькій пущі, Чумацький Шлях, який тягнеться мільйоном зірок по непрозорому небі; ворожки-шептухи; аромати перекачевника, кишки з картоплею та сенкач – це Підляшшя, магічно різноманітне.

Якщо ви любите природу, тишу і великі простори – вирушайте на північний схід Польщі. Сувальщина – майже дикий регіон, де місцями легше зустріти лося, ніж людину. Озера з кришталево чистою водою, густі ліси, пагорби, немов зі скандинавського пейзажу, і мальовничі дерев’яні села. Центром регіону є Національний парк Вігри – з  монастирем, розташованим на півострові, в оточенні води та тиші. Ідеальне місце для веслування на байдарках, їзди на велосипеді чи просто сховатися від усіх.