Warsaw 17.2 ºC
Контакт з нами

Ws0.jpg

Малопольща є омріяним місцем для всіх видів туризму – від неквапливого трекінгу, рафтингу до болдерінгу та підкорення гірських вершин. Увесь південь Польщі – це гори, й поляки змалку звичні проводити час поміж гірських пейзажів. Тож можна не сумніватися, що такий видовищний вид спорту як спортивне скелелазіння привабить багато уболівальників-глядачів. 

Змагання зі спортивного скелелазіння на Європейських іграх Краків-2023 відбудуться 22-25 червня в Академії прикладних наук у Тарнові.

Спортивне скелелазіння як самостійний напрямок виникло наприкінці 60-х – на початку 70-х рр. у США. Сьогодні є олімпійським видом спорту.

Малопольщу часто відвідують любителі скелелазіння.

У Польщі кажуть, що скелелазіння – це спорт для кожного. Незалежно від того, чи вам 5, 15, чи 55 років, худий ви чи важчий, якщо можете принести сумку з покупками і піднятися пішки на третій поверх без болю в колінах, то світ скель відкритий для вас.

Тож якщо вас надихнуть змагання зі скелелазіння у Тарнові, знайте, що робити. У сучасному світі лазіння починають на скеледромах. Перший раз можна піти з досвідченішим другом, а можна самому. У залах є інструктори, вони усе розкажуть, покажуть і підстрахують.

На скеледромі ви перевірите чіпкість пальців, силу рук та ніг. У залі дозволяється підніматися без страховки на висоту до трьох метрів. Ця висота позначена на стіні чіткою червоною лінією. Також є стіни, на які не можна підніматися без страховки.

Лазіння в горах найкраще починати з курсу альпінізму – спочатку літнього, а потім зимового. Це дозволяє отримати необхідні знання про скелелазіння просто неба та необхідне спорядження, а також отримати перший досвід у горах під наглядом спеціалістів.

Якщо ви вже знаєте свої можливості, з приємністю підкажемо кілька цікавих місцин для скелелазіння у Малопольщі.

Краківсько-Ченстоховська височина

На Краківсько-Ченстоховській височині (відомій як Юра) ідеальні умови для тренувань, особливо в її південній частині.

З 90-х років минулого століття, коли почалася мода на скелелазіння, одним із популярних місць для скелелазіння у Польщі стали Жендковицькі скелі (Шльонське воєводство). Майже кілометр непростої скельної стіни! Жендковицькі маршрути не є довгими, мають від кількох до двадцяти метрів. Тим не менше поляки, тренуючись на невеликих скелях, досягали найвищих світових вершин.

Поляки підкорили Корону Землі та Корону Гімалаїв, проклали нові стежки, здійснили перші сходження на восьмитисячники. Були піонерами зимового гімалайського альпінізму. Першими підкорили взимку 9 із 14 найвищих вершин світу. Першими зійшли на зимовий Еверест.  

Краківсько-Ченстоховську височину в народі називають Юрою через вапнякові породи юрського походження, які її утворюють. Завдяки цим скельним утворенням Юра є популярним місцем серед альпіністів. Ландшафтний парк «Краківські Долинки», званий ще Краківською Швейцарією, додає Юрі мальовничості. Вапнякові скелі характерних форм виростають із долин, обрамлених струмками. Найпопулярніші серед скелелазів долини Кобилянська, Бендковська, Болеховицька.

Кобилянська долина

Кобилянська долина є найвідомішою на височині. Альпіністи давно облюбували собі її білі скелі долини заввишки від 12 до 20 метрів. Тут кілька сотень спортивних і традиційних маршрутів класів від II до VI.6+. Чимало з них золотими літерами вписані в історію польського скелелазіння.

Бедковська долина

Тут станете з наметом, розведете вогнище, купите смачнючі вареники домашньої роботи. Долина Бендковська – одна з найдовших долин Юри, 7 км завдовжки. Назву взяла від потоку Бендкувка, що протікає уздовж неї. На території Бендковської долини прокладено понад 60 скельних маршрутів.

Це тут височіє найвища скеля в Юрі під назвою Соколиця, висота якої понад сто метрів над дном долини. Піднятися на Соколицю складно не тільки через висоту, а через технічно складні стіни. Це одна з небагатьох скель у Юрі, де є маршрути для сходження, які складаються з кількох кроків.

Болеховицька долина

Маленька (близько 1,5 км) Болеховицька долина, вважається дивом природи – вузька ущелина зі скелястими стінами. Вражає вже сам вхід у долину – поміж двох високих скель, званих воротами. Їх правий бік сягає 30 м у висоту, лівий – ще вищий, 35 м. На скелях Болеховицьких Воріт тренувалися найвидатніші польські альпіністи, сьогодні їх слідами йдуть інші.

З 1968 року долина стала заповідною територією, але альпіністам дозволено продовжувати сходження за умови використання вже прокладених шляхів.

У краківських долинках можна також відвідати історичні храми, монастирі, руїни замків, печери.

Особливим викликом у альпіністів вважаються монади – самотні скельні утворення. Найвідоміша з таких – 25-метрова скеля «Булава Геркулеса» біля Замку у Пісковій Скалі.

На Булаву Геркулеса лазити не дозволено. Але саме на скелях такого типу тренувалися славнозвісні Єжи Кукучка, Мартина Войцеховська, Артур Гайзер.

Тож якщо хочете на монади, в Єжмановицях є група з кількох монад під назвою Сонячні скелі. Вони розкидані на невеликому узвишші, завдяки чому виглядають вражаюче. На цих монадах розмічено кілька десятків альпіністських маршрутів. Це також дуже популярне місце серед любителів скелелазіння.

Цікаві місця для скелелазіння також є біля середньовічних замків на Шляху Орлиних Гнізд

Руїни величного Огроденця добре знані, бо тут знімали сцени до фільму про Відьмака. Хоч замок занепав у ХІХ ст.,  але його фортечні стіни та вежі можна безпечно оглянути, а на мурах полазити.

І ніяк не оминути на Юрі Жендковицькі скелі. Найвищим їх утворенням є група скель під назвою Великий Віконник. Найбільш впізнаваним елементом – скеля з «вікном» – скельним отвором розміром приблизно 7 × 5 метрів, звідки й назва. Стіни утворення 40 метрів заввишки, а вершина є чудовим майданчиком, з якого видно замки в Мирові та Боболицях.

Скелелазні маршрути в Татрах

Татри та граніт, що їх утворює, також мають багато цікавих маршрутів для скелелазіння. У найвищих горах Польщі зручно відшліфовувати мистецтво альпінізму.

Грань Костельців

Дорога до Костельця – хребетна. Характеризується незначними труднощами (I-II). Починається на Мильному перевалі й  піднімається по розлому скелі до самої вершини Заднього Костельця. Звідси дорога практично без жодних труднощів веде до самого початку наступного розлому. На цьому маршруті страхування не дуже складне. Але на Костельці є й складні дороги.

Шлях Узнанського на Задньому Монаху

Задній Монах – це красива скельна голка у головному хребті Татр. Маршрут Узнанського пролягає по південній стіні, і на останньому відрізку досягає складності V (за шкалою UIAA Tatra, де I – найлегший маршрут, а XI – найважчий). Скеля місцями крихка. Довжина маршруту 120 м.

Великий пік Менгушовецький – Direttissima V

Північні скелі Менгушовецькі справляють неабияке враження. Саме посередині однієї з цих скель пролягає одна з найбільш класичних для польського скелелазіння доріг. Це довгий маршрут з рівнем складності V, 900 метрів по вертикалі. Час проходження 8-10 годин. Спуск є одним із найскладніших у польській частині Татр.

Краків: Закжувек, Кшемьонки і Лібан

А от жителям Кракова навіть не потрібно залишати місто, щоб опинитися в скелях. Одним із найчарівніших місць є околиці водойми на місці колишнього вапнякового кар’єру Закжувек. Перші скелелази з’явилися тут понад 100 років тому. Завдяки розташуванню в межах міста, Скелі Твардовського на Закжувку дуже популярні серед місцевих альпіністів. У літній сезон скелелази обирають Закжувек замість класичних скеледромів. Під скелею завжди велелюдно. Це призвело до того, що скеля вичовгана, слизька, що є додатковою складністю під час сходження.

Цікаві маршрути є  також у Лібанському кар’єрі та Кшемьонках.