Кулінарні традиції кожної країни є її візиткою, ба більше – компасом, яким туристи послуговуються під час подорожі. «Не пізнаєш людини, доки не з’їси з нею пуду солі», - каже прислів’я, а ми можемо додати: «не зрозумієш країни, доки не скуштуєш автентичної кухні її регіонів».
Польські регіони пишаються своїми кулінарними традиціями і характерними кухнями, які виросли на ґрунті специфічних географічних умов, звичаїв, місцевої історії, а часом впливу сусідніх культур у результаті змішування різних народів у розрізі історичних обставин. Польська кухня – це магічний симбіоз місцевих традицій, де найважливішим є чудовий і неповторний смак, за яким приховується багато легенд і таємниць. Кожен регіон має свої кулінарні родзинки і власне заради них також варто приїхати до Польщі. Можемо гарантувати, що це буде красива і смачна подорож.
Бігос
Найсмачніші страви польської кухні
Люблінська кухня
Найвідоміша випічка цього регіону, візитка Любліна – цибуляж. Цей дріжджовий виріб з додаванням цибулі і маку, що нині має навіть власний музей, з’явився за часів панування короля Казимира Великого. Образ люблінської кухні доповнюють страви, приготовлені на основі гречки – це один з головних традиційних продуктів регіону. Гречку можна знайти в білгорайському пирозі - його готують із дріжджового тіста, а начинка містить картоплю, гречку, сир, сметану, яйця, вишкварки, приправи і м’яту.
Підкарпатська кухня
Підкарпатський регіон, що приваблює первозданною природою Бещад і пам’ятками Ланцюта, Перемишля чи Ярослава, відомий розмаїтою і цікавою кухнею. Це батьківщина прозяків – характерної страви Низького Бескиду. Назва страви походить від «proza» - це місцева назва очищеної соди, тому прозяки – це содові коржики. На смак і якість випічки впливає також додавання сироватки або маслянки, яку вливають до борошна під час приготування тіста. Випікають прозяки на залізному листику, без додавання жиру. Найкраще смакують теплими, з часниковим маслом. У Бещадах культивують також традиції пастухів давніх карпатських волохів. Туристи, що мандрують гірськими шляхами, можуть натрапити на бацувку (гірську хатину), де виробляють страви з овечого молока. Сироваріння – це також галузь економіки, яка активно розвивається в регіоні: сорти різних сортів можна скуштувати у фермерських господарствах, у тому числі – на козячих фермах.
Сілезька кухня
Сілезька кухня увібрала в себе риси німецької, чеської і польської кухні. Культовий набір, який неодмінно варто спробувати, це рулет з яловичини, сілезькі кльоски і червона капуста. Типові сілезькі супи – воджонка (суп із черствого хліба), геремушка чи сємєньотка, а з десертів – святкові маківники, і шлізки з сушених фруктів. Стандартні сілезькі тістечка – це копа, йєж або кретовина, а десерт – це шпайза.
Підляська кухня
Кухня Підляшшя, Вармії і східного Мазовша перейняла литовські традиції з часів, коли цими землями пролягав шлях Великого Литовського Гостинця. Фірмові страви Сейненщизни і Сувальщизни – це картачі, овальні картопляні клюски (галушки) з м’ясною начинкою, також звані цепелінами. «Першу скрипку» в хорі смачних страв цієї місцевості грають страви з картоплі, з-поміж них картопляна бабка і її численні «кузини»: картопляна кишка, кугель і сочевиця. Все це щедро поливають шкварками, часом – із додаванням грибів. Важко уявити собі кухню пограниччя без млинців – налисників із додаванням гречаного борошна, які тут подають із солодкими або солоними присмаками.
Свєнтокшиська кухня
Свєнтокшиська кухня має в основі традиції сільського столу. ЇЇ символ – суп свєнтокшиська заливайка. Класичну версію готують на основі кислого журу, з картоплею, ковбасою або беконом, іноді додаючи гриби. Іншим характерним продуктом є страви з картоплі. Страви з тертої картоплі – варені або запечені – знані як галки, голи, голож, пири, триндлі (криндлі), піголи, тарганьці чи змьоцаж – картопляний паштет. Королем картопляних страв є кугель – візитка міста Кельце і його околиць, або ж картопляна запіканка з м’ясом. Ця страва походить з традиції єврейської кухні, а найвідоміший із них – кугель із Чермна.
Кухня Балтійського узбережжя, Мазур і Любуського воєводства
Кухня Балтійського узбережжя, Мазур і Любуського воєводства – риби морські і річкові. Безпосередній доступ до моря і до чистих водойм має вплив на кулінарну пропозицію польського морського узбережжя і приозерря. Морська і річкова риба – це не тільки багатий спектр вітамінів і мікроелементів, але також основа для страв, приготовлених різним способом. У місцевостях біля моря рибу продають просто з рибальських човнів – і це особлива атракція! Королем Балтики є тріска, найпопулярніша риба поруч із оселедцем і камбалою. Своєю чергою Мазури – «Країна Тисячі Озер» - для гурманів дарують ще одну можливість відкрити для себе корисні і смачні рибні страви. Королем мазурських озер є риба селява (лин), яка зображена в гербі міста Миколайки. Щоб скуштувати страв із риб, які водяться у мазурських озерах, найкраще вибрати рибальське господарство або ресторан неподалік озера. Жителі Мазур найчастіше їли смажену рибу просто з пательні, і окрім сельви це була щука або сейя. Традиційною стравою Мазур є також рибна юшка.
Кашубська кухня
Кашуби, хоч географічно належать до Помор’я, є окремим регіоном у культурному і кулінарному плані. Прийнято вважати, що найдавнішою стравою Кашубів є пульки (тобто картопля) з оселедцем, яку зазвичай їли у Попельну середу і Страсну п’ятницю. Дуже популярна також яєшня зі шпротами. Знайдемо тут такі регіональні страви, яких не зустрінеш в жодному іншому регіоні , наприклад гороховий суп із солоним оселедцем або курячі шлунки в желе. Візиткою кашубської кухні є окраса (або кашубською – обона), яку називають «гусячим тартаром». Це сире м'ясо гуски, перемелене разом зі шкірою, приправлене травами і часником.
Малопольська кухня
Малопольська кухня поділена на області, кожна з яких має свої особливі риси і специфіку.
Столиця регіону, Краків, зустрічає гостей уже на вокзалах і в аеропорту символом міста: краківським обважанком – краківським бубликом, історія якого зафіксована в фінансових книгах королеви Ядвіги у XIV столітті. На туристичних маршрутах міста працює майже 150 кіосків з обважанками, щодня їх споживають близько 150 тисяч штук! Другою місцевою стравою є краківська мачанка – вимочена і запечена на повільному вогні м’ясна вирізка, вкладена у булку і полита соусом – прабабця гамбургера!
Південна Малопольща – це гірські хребти Бескид, Татрів і Пенін. Карпатська волоська культура залишила свій слід у гуральському фольклорі, обрядах, одязі, музиці і мистецтві. Багато звичаїв пов’язані з вівчарством. Туристи на гірських стежках мають можливість зупинитися в гірських будиночках – бацувках, скуштувати овечого сиру, спробувати бринзи, осципка. Гуральська кухня – дуже характерна. До типових страв належать картопляні оладки москолі, квасниця – суп, приготовлений на основі квашеної капусти, з копченостями і реберцями, страви з баранини і форель із гірських струмків.
Великопольська кухня
Відколи Великопольща в XVIII столітті опинилася під пануванням Прусії, тут існує багато страв німецької кухні, переважно – різноманітні страви з картоплі, яку тут називають пирами. Тому регіон жартома охрестили Пироландією. Фірмовою стравою є пири з гзиком, тобто картопля, приготовлена в кожушках, з тертим сиром, цибулею і кропом. В традиційній кухні популярні також пири картопляні з м’ясом або фруктами. Великою кулінарною атракцією і візиткою Познані до сьогодні є рогалики Святого Мартина, якими ласують не тільки в День Святого Мартина. Начинку для рогаликів готують з додаванням білого маку, мигдалю і розмаїтих сухофруктів.
